Війна, кохання, перемога. Тарас Бурак
Так колись казала Ти
Незамінних ще нема:
Осінь змінює зима,
Повідомлення - листи,
Так колись казала Ти.
Крапка, відлік, крок вперед,
Із зірками Архімед
Нам підсвічує мости,
Так колись казала Ти.
За падінням буде злет,
Не смакує з дьогтем мед,
Власні цілі берегти,
Так колись казала Ти.
Рани, крики, тепла кров,
Хто втомився той пішов,
Рабство створюють кати,
Так колись казала Ти.
Погляд замість сотні слів,
У очах і сміх і гнів,
Дуже хочу зберегти
Так колись казала Ти.
Небо, літаки, тривога,
Тихе звернення до Бога.
В укриття потрібно йти,
Так колись казала Ти.
Колія, вокзал, дороги,
Не свої - чужі пороги,
В рюкзаку усі роки,
Так колись казала Ти.
Холод, біль і власний страх
Я тримаю у руках,
Кулаки миї стисни! -
Так кались казала Ти.
Промовчала коли йшла,
Повернулась до тепла,
Повідомлення, листи
Не напишеш більше Ти...
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
