Війна, кохання, перемога. Іванна Байда-Слободян
В куточку чекає валіза,
Вже завтра поїдем до мами,
І паспорт готовий, і віза,
Бо скучила рідна за нами.
Квитки он стоять на полиці,
На лютий, на двадцять четверте,
І складені всякі дрібниці:
Сюрпризи й листівки в конверті.
Вже завтра рушаємо зранку
В Італію, в гості до нені.
Закрию сьогодні фіранку,
Дрібнички поставлю в кишені.
Лягаємо спати, вже нічка,
Я, чоловік і дитина,
Бо виспатись добре- то звичка,
Та й завтра важка буде днина.
Вже скоро доходить четверта,
Спить Київ, натомлений з ночі...
Та тиша раптово роздерта,
Гарячі пожежі клекочуть.
Скрізь вибухи, горе, сирени,
Війна перекреслила плани,
Порвала покручені вени,
Піднялись на битву титани.
А ми таки їдем в дорогу,
На жаль, тільки двоє, мій сину,
Молюсь за коханого Богу,
Пішов захищати Вкраїну.
Молюся - не висохнуть сльози,
Час болем нестерпним розпнутий,
Вже рік не втихають морози,
Вже рік не кінчається лютий.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
