Війна, кохання, перемога. Станіслав Міщенко
Прошу живих і тих, що в могилі
Стати на захист своєї країни.
Піднятись з землі козакам, отаманам
Хай орки гнилі не знають пощади.
Рубайте їх словом, мечем, булавою,
Бийте об волю їх головою,
Змішайте їх з ґрунтом,
Накорміть їх землею,
Нехай змішаються з нею.
Земля України не знає пощади,
Потрощить кістки і гнилі їхні м'язи.
Кров'ю просякне до останньої нитки,
Бо жити без волі їй тяжко та гидко.
В болото ведіть їх, хай тонуть ті гниди,
Зробіть їм тут пекло, тягніть їх в могили,
Насипте їм в пащу землі України
Хай давляться, бо ж того хотіли.
Катуйте їх так, щоб на клятій росії
Боялись лиш згадки про Україну.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
