Війна, кохання, перемога. Андрій Токарський
Настане час, коли поїду я,
залишивши тебе одну,
мила ти моя.
А мати буде сумно проводжати
та по ночам не спати, думати, де я.
А я у тому місці, де нема нікого
лиш я один, серед простих людей.
Де буде тріпотіти серце знову
та буду знову сумувати.
І за тобою, і за рідним домом,
і скільки ночей не досплю.
Ох, палко ж я тебе кохаю, мила...
Свою єдину, ти – моя Фортеця світу.
І землю рідну я люблю!
За неї душу покладу і честь свою я збережу.
Бо дав присягу всьому роду.
І, повернувшись, знімемо маску суму,
і буде щастя увесь час.
Я знаю, що війна закінчиться вже скоро…
Ще трішки-трішки зачекай, і я віддам тобі увесь свій час.
І, повернувшись знов додому,
це буде вільна Україна, як вільні наші почуття.
Вона буде квітуча і єдина, як ти моя сьогодні і щодня.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
