Війна, кохання, перемога. Катя Стасюк
Невже забракло Богу ангелів на небі,
Шо так безжально він їх забирає,
Та перестань,ти чуєш,брати їх до себе,
Ти там і так,біля воріт вже чергу маєш.
Я знаю,шо зневіра гріх великий,
Але щодня вона в мені зростає,
Всі кажуть ти ж такий могучий і всесильний,
Скажи,ти маєш відповідь на все це...маєш????
Тобі там ангели потрібні-НАМ ТУТ ДІТИ
!!!
Вже злості й ненависті меж немає,
А мамі з татом біль свою куди подіти???
Ну,а не це ,ти,маєш відповідь...скажи,ти маєш????
Як жити далі,коли всі страждають...?!?!
Коли біль втрати в нашому повітрі.
Уся надія,віра і любов згорають
до ТЛА...
Біля руїн у нас лежать лиш іграшки і квіти...
Ти розберися вже в своїй тій канцелярії,
Поки в людей в середині ще щось жевріє,
Благаю,подивися чи це дійсно ті реалії,
Інакше віра в тебе,геть мене уже не гріє!!!!!
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз