Війна, кохання, перемога. Турчин Валентина
Ти поряд
Тоді, коли до крові збила ноги,
коли взуття було без підошов,
між терном прокладав мою дорогу,
не озивався, завжди поряд йшов,
тоді, коли душа вчорніла з муки,
коли уже спинилась на краю,
ти мовчки вів, тримаючи за руку,
лиш серед тиші линуло “люблю”.
коли в зимі свої спинила кроки,
коли здалось, що вже торкнулась дна,
ти небо прихилив мені звисока,
і показав що вже прийшла весна.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
