Війна, кохання, перемога. Троценко Олег

Подяка солдату

Твій рідний дім-
Це місце там, де ти
З любов’ю думаєш про них :
Про тата, маму, брата,
Думка зробить щасливими усіх,
Кому бажаєш щастя й долі ,
Тебе не полишає ні на мить
Але як рана, що кровить,
У серці залишає слід,
Це горе рідної землі-
Війна на Сході України
Це горе матері, вдови,
Сирітські сльози, втрата брата
Чи можна словом передати ,
Що відчувають ті солдати,
Що попрощались з побратимом?
З яким ще вчора в бліндажі
Писали ніжнії листи,
А потім мріяли про те,
Якщо закінчиться війна,
Вони обіймуть жінку, матір…
Та куля-зрадниця ураз змінила плани.
«І знову втрати»,- підсумують на ТВ
І лише мати
Чекає сина, щоб поховати,
Віддати матінці-землі.
А потім приходити щодня,
Про біль ,страждання розказати,
Що син зростатиме без тата
І що в Україні ще війна…
Мій дім-фортеця, оберіг,
За мир, за спокій, що є в нім
Я всім завдячую солдату
За те, що не дозволив супостату
Зробить з країни каземат