Війна, кохання, перемога. Носаль Георгій

   Сумні спогади 

Хороші, щедрі врожаї були  в Україні.
Достаток, радість панували у кожній родині
Прийшла влада комуняцька на село вкраїнське, 
Голод, смерть поселились в оселі мужицькій
Червона мітла враз все повимітала-
Лобода, полин, полова їжею стали
Ой, кістлява веселилась, по селу гуляла, 
В кожну хату зазирала-життя забирала…
А молодий колосок проростав…
І барвистий український вінок розцвітав. 
Війна, перебудова-минали роки
Доки право на свободу нарешті здобули
«Суверенність, незалежність!»-радіють краяни, 
Але знову «руський мір» орки нав’язали
Спаплюжити, затоптати  колосок пшеничний
Не дамо супостату, відженемо  на землі  граничні! 
На  тризуб підхопимо курицю двоголову, 
Заспіваймо ,браття, дзвінко пісню калинову
Про Перемогу, що не за горами,
Про Україну, що житиме в віках
                        *****
Гарний осінній день, листя з дерев опадає,
Але душа наша спокою немає
Ті, кого багато літ вважали братами,
На ранковій зорі ніж в спину загнали
Та дарма, наш народ український,
Не зламає виродок кремлівський
Ми тримаємося і живемо далі,
Наші захисники  міцніші від сталі.

                 ********

Добре було жити  у нас в Україні:
Від запоріжських степів до самої Волині,
Та холодну зиму змінила не весна,
Чорним полум’ям дихнула війна.
Орки кремлівські на нас напали,
Кожному з нас зруйнували плани
«Друга армія світу!»-так себе називали ,
Та швидко в степах їх танки палали
Народ український став як моноліт.
Вражений стійкістю нашою, допомагає весь світ
Мертві живим дали заповіт :
Ворога прогнати, відновити рід
І в спеку лине пісня, звучить і в негоду:
«Козацькому роду нема переводу»