Війна, кохання, перемога. Лобанова Владислава
Війна розставила усі крапки:
За білим хутром уже видно вовка.
А хто боїться й мовить лише пошепки,
Із плином часу зовсім замовка.
У цей складний період важко втриматись,
А втратити себе – не тяжко зовсім,
Але чи зможеш потім ти піднятись,
Коли впадеш додолу на сміх всім?
І в мить таку тривожно-дику
Я лиш тобі відкрити душу можу,
Я не відчую навіть краплю ризику,
Бо віднайшла в тобі я сутність схожу.
Я розповім тобі усе що маю:
Про що мені так гаряче болить,
Що відчуваю коли обіймаю,
І коли вир емоцій усередині кипить.
Не приховаю прикрощі розлуки,
Не промовчу про страх, що серце рве,
Що хочу щоб сплелися наші руки,
І показати що в мені живе.
Розкрию те, як уявляю перемогу,
Який вогонь надії у мені горить,
Які молитви посилаю Богу,
І як для мене прапор майорить.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
