Війна, кохання, перемога. Тетяна Тарасюк

Заточені нерви, як лезо у бритви,
Емоції стиснуті міцно в кулак,
А губи шепочуть до Бога молитви -
Наситилось болем вже серце усмАк.
Змішалися разом сьогодні і вчора,
Примарою завтра блукає в думках,
Сплелися в клубок радість, відчай і горе
І серце у грудях, як зранений птах.
Від сліз затуманились розум і очі,
Здається, вже й духу у тілі нема.
В рахунку і дні загубилися й ночі -
Усе зупинила ця клята війна....
Хіба зупинила???
                        Та ні, пробудила!!!
Ми сильні по духу, ми вільні в думках
І щоб там московська орда не робила,
Ми міцно тримаємо єдність в руках.
Ми витремо сльози, розправимо плечі,
В скорботі згадаємо всіх, хто поліг,
Додому повернемо зграї лелечі
Й дитячий лунатиме радісно сміх.
Бо ми в себе вдома, це НАША КРАЇНА,
До йотоньки наша тут рідна земля,
Яка споконвіку, від батька і сина,
Від прадіда й діда - вкраїнська була.
Тут наші джерела, тут вИтоки наші,
Тут Київська Русь в кожнім клапті живе
Ми п'ємо тут силу з священної чаші,
Яку нам земля українська дає.