Війна, кохання, перемога. Сергій Коріньков

Незламна

Незламна...Ти вистоїш і неодмінно переможеш.
Твій дух козацький незламають вороги.
Добро своє посіяти по світу зможеш.
Щоб зло назавжди зникло навкруги.
Ще довго гоїти ти будеш свої рани.
Не раз у пам'яті спливатимуть жахіття.
З тобою назавжди, даровані війною шрами...
І сон, в який ходитимуть страхіття...
Та ти розквітнеш... Сильна... Незалежна.
Відродиш знов свою красу... Щаслива...
І розіл'ється світом та любов твоя безмежна.
Ти гордо йтимеш... Нескорена... Смілива...

Коли закінчиться війна?..

Коли закінчиться війна?.. А у відповідь лиш тиша...
Незнаю я... Незнаєш ти... Ніхто незнає...
Можливо завтра?.. ( Бо моя віра в те сильніша).
Та ходить смерть і наших воїнів немов врожаї пожинає.
Так жадібно кістлявими руками душі " загрібає".
Та козака так легко не здолати, і не мрій...
Його молитва матері в бою -- оберігає.
Отож, тобі не довго панувати на землі моїй.
Я знаю день прийде... Скінчиться все... Ти згинеш...
Моя земля, вогнем опалена, знов відродиться.
І буде тиша... І ти в спокійнім сні спочинеш.
І тільки мати, буде знов, у тиші тій молиться.
Коли закінчиться війна?.. Та, мабуть, скоро...
Незнаю я... Незнаєш ти... Ніхто незнає...
Можливо завтра?.. Може й так... Звучить бадьоро...
В те кожен вірить... Молиться... Чекає...

Сьогодні рано...

Сьогодні рано я нечую гул ракет...
Сирени змовкли... Небо чисте-чисте.
Настав той день... В новинах всіх газет,
День перемоги... Свято урочисте...
А може сон це? Може божевілля? 
Невже "захляв" той ворог-воювати?
Невже звільнилася моя країна від свавілля?
Або ще я продовжую - дрімати...
Але ж я чую, всі новини гомонять,
Що перемога... Ворог весь розбитий.
Та у думках ще сумніви стоять...
Нелегкий час був Україною прожитий.
Сьогодні рано я нечую гул ракет...
Сирени змовкли... Небо чисте-чисте.
Я прокидаюсь... В новинах всіх газет...
День перемоги України... Свято урочисте...