Війна, кохання, перемога. Віка Турченюк

Станемо разом ми за Україну,
У бої схрестивши мечі.
Море крові пролилось за країну 
Й гори проблем у нас на плечі. 
Та все ж не дамо ми створити руїни 
На такій коханій, дорогій нам землі.
В любові та мирі збережемо країну, 
Щоб наші діти жили у мирі 
Кохали, співали, раділи 
Та не знали слова "війна".

*

А що як це останній день
На нашій цій прекрасній Україні?
 І більше нас ніхто не зустріне 
На нашій найродючішій землі, 
Не залишить квіти на нашій могилі 
І на могилах нашої рідні...
Бо поляжемо в братській ми могилі,  
Де безневинні діти України
Жили, насолоджуючись життям. 
І в один день - дим в очах...

І плач, і крик... Усе це чуємо ми досі 
Тоді у Вінниці, Дніпрі, Бучі й Ірпіні. 
Азов та Київ, Маріуполь, наш Херсон, Харків та Суми, Донецьк і Луганськ. Та багато частинок України.
Наш край вкотре бориться за своє існування
Щоб мати незалежне та мирне майбутнє для свого покоління.