Війна, кохання, перемога. Валерія Туровець
Щаслива країна
Не плачуть так очі ,як плачуть вуста
Промовити хочуть :- Рідний ,жива !
І серце кричить ,завмирає від болю
З дитям на руках , стоїть одна ,на дорозі .
І їдуть машини , тікають всі люди ,
Позаду пожежі та вибухи чутно
Небо темніє і сонце не сліпе ,
Весна не співає і так вже не гріє .
Чекає дзвіночка бідолашна та мати
Забрала війна її милого сина - солдата .
Вона хоче почути від нього дзвінок ,
Хоче дізнатись чи жив , чи здоров ,
так знов і знов ...
Кожну хвилину,кожну годину
Молиться мати за рідного сина .
А він на війні , зброя в руках
Боронить країну від москаля .
Вклоняються люди, і вся Україна
Дякує матері за сміливого сина ,
А мати сидить , їй нічого не треба
Тільки б росла щаслива дитина .
Дружина не спить , смс лиш чекає
- Кохана ,живий. Скоро буду я з вами .
Дитина росте ,знає тато - Герой !
Усе буде, і буде держава
Буде у небі світитися прапор ,
Гордо співатимуть гімн українці .
Солдати кричать:
-Закінчилась війна ,ми повернулись до хат.
Щаслива тепер дитина ,дружина
Від радості плаче мати що сива .
Закінчилось жахіття ,настав світлий день
Тепер відбудуємо усе що в нас є.
І буде країна міцно стояти ,
Не пустимо ворога по нашим землям гуляти .
Україна- моя ти країна .
З цілися від болю руками дитини .
Вона намалює ,вона і напише .
Цвісти за вікном почне і калина ,
Почнуть заселятись щасливі родини .
Живи ,Україно . Танцюй і співай .
Люблю її ,адже це мій край .
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
