Війна, кохання, перемога. Яремчук Вероніка

Їх об'єднала доля...

Їх об'єднала війна?
Та ні, не вона точно.
Їх об'єднала мета,
Одна ціль, одна боротьба.
Їх об'єднало життя,
Одна любов, одна журба.
На війні тримали зброю,
Стояли пліч-о-пліч,
Пройшли й полон, і обстріл, і навчання,
І йшли командою у бій,
Їх об'єднало бажання,
Щоб був у країні мир.

Вони спали в одному підвалі,
Схиливши голови до стін.
Їх об'єднало страждання,
Коли людей вбивали на війні.
Вони були в одному окопі,
А кулі пролітали в сантиметрах від голів,
Вони трималися за руки,
А потім мужньо йшли у бій.

Їх об'єднала доля,
Вони б не зустрілись ніколи
І зустріч була б в іншому місті,
А так серед жовтого поля.
Пшениця золота колосилась,
Блакитне небо промінчиком гріло,
А потім пшеницю спалили
І небо в раз почорніло.

Їх об'єднала любов,
Любов до України,
До рідних, до близьких,
Любов, надія й віра.
Їх об'єднала сила,
Вони разом на все були готові,
Один для одного були життям,
Вони були закохані.
Їх об'єднали сильні почуття,
Ряснився світ перед очима
У кольорах жорстокого буття.
Нарешті вже не чути вибух за плечима...
І йшли вони тримаючись за руки 
І все так розквітало навкруги.
Вони дивились в чисте небо...
І вмить сказали...Ми перемогли!