Війна, кохання, перемога. Альона Гумпер (OWL HUB)

Лист від неї. 

-"Привіт, як ти там?"

 - "... я?"

якщо хоч зараз із тобою чесним бути, -

я не знаю..

бо з кожним разом ці безсонні ночі; 

біль, 

поступово зраджують мертвим думкам, 

під моїми ногами;

мóїх рваних кросівок, ковтаючих купами сніг…

і стріляє морозом в обличчя; їдка хуртовина,

та ти вже не пишеш мені, бо тобі не важливо.. -

«чи вдягнув я шапку та шарф?» -

чи пішов взагалі без них..

а я про одне напишу: 

«Я бачу не воду, я бачу як кров витікає зі стріх….»

ці противні, нещасні рядки, що навчили тебе;

перевчили! тебе, мóя пташко, кохати..

не питаєш ти більше, як «вчора», мене…

щось маленьке таке. що, здавалося, 

вічності вартим;

щось простеньке таке, що я чесно беріг..

а я як раніше, ховаюся в текстах, рядках;

хоча в недопúсаних мріях. немає життєвого сенсу..

ці ранені вíрші, зжирає голодна земля;

коли я все падаю, пташечко..

знову, лиш чуючи вистріл…

я ховаю думки свóї там, де лягають у трŷнах чиїсь вбиті нерви;

у місцях, де я третю добу вже крокую, не сплю..

та як бачу листи, твóї, мила, виймаю їх вічним резервом;

і знов підіймаюсь. для того, щоб «завтра»

                зустріти з тобою весну.