Війна, кохання, перемога. Альона Гумпер (OWL HUB)
Лист від неї.
-"Привіт, як ти там?"
- "... я?"
якщо хоч зараз із тобою чесним бути, -
я не знаю..
бо з кожним разом ці безсонні ночі;
біль,
поступово зраджують мертвим думкам,
під моїми ногами;
мóїх рваних кросівок, ковтаючих купами сніг…
і стріляє морозом в обличчя; їдка хуртовина,
та ти вже не пишеш мені, бо тобі не важливо.. -
«чи вдягнув я шапку та шарф?» -
чи пішов взагалі без них..
а я про одне напишу:
«Я бачу не воду, я бачу як кров витікає зі стріх….»
ці противні, нещасні рядки, що навчили тебе;
перевчили! тебе, мóя пташко, кохати..
не питаєш ти більше, як «вчора», мене…
щось маленьке таке. що, здавалося,
вічності вартим;
щось простеньке таке, що я чесно беріг..
а я як раніше, ховаюся в текстах, рядках;
хоча в недопúсаних мріях. немає життєвого сенсу..
ці ранені вíрші, зжирає голодна земля;
коли я все падаю, пташечко..
знову, лиш чуючи вистріл…
я ховаю думки свóї там, де лягають у трŷнах чиїсь вбиті нерви;
у місцях, де я третю добу вже крокую, не сплю..
та як бачу листи, твóї, мила, виймаю їх вічним резервом;
і знов підіймаюсь. для того, щоб «завтра»
зустріти з тобою весну.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
