Уривок книги: «Мистецтво мислити системно». Донелла Медовз
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
У видавництві «Віват» вийшла книга «Мистецтво мислити системно. Розв’язання проблем від особистого до глобального масштабу». Донелла Медовз.
Публікуємо уривок для ознайомлення.
Наш світ — грандіозна система, яка щодня складнішає та кидає нові непрості виклики. Війни, голод, бідність чи критичний стан екосистеми — усе це не просто катаклізми, а системні збої великої обчислювальної машини реального світу. Послідовний системний підхід — єдина зброя проти загрозливих для обмеженого мислення обставин.
Авторка книги переконана, що системне мислення є інструментом розв’язання особистісних і глобальних проблем. Розуміння процесів та алгоритмів систем дає змогу бути на коні в будь-якій сфері діяльності.
Про авторку
Донелла Медовз — американська дослідниця охорони довкілля, викладачка, письменниця. Отримала світову популярність як співавторка знаменитої книги «Межі зростання», написаної на замовлення Римського клубу. «Мистецтво мислити системно» побачило світ вже по смерті авторки, в 2008 році.
Уривок книги «Мистецтво мислити системно. Розв’язання проблем від особистого до глобального масштабу»
Коли я тільки починала викладати науку про системи, то часто брала із собою слінкі. Якщо у вашому дитинстві такого не було, підкажу: слінкі — то іграшка, довга вільна пружинка, яку можна пожбурити, щоб вона стрибала вгору і вниз, чи перекидати туди-сюди з руки в руку, або ж запускати, щоб вона сама спускалася зі сходів.
Я вкладаю слінкі на долоню, обернену догори. Пальцями другої руки беру іграшку за вершечок, частково захопивши нижчі спіральки. Тоді прибираю ту руку, що знизу. Нижній кінець слінкі падає, знову підстрибує догори, плигає вниз-угору, утримуваний за вершечок моїми пальцями.
— Що змушує слінкі отак стрибати туди-сюди? — питаю студентів.
— Рука. Ви прибрали руку, — відказують.
Тоді я беру коробочку, у якій була іграшка, і тримаю її так само, поклавши на розкриту долоню і тримаючи за вершечок пальцями другої руки. Із найтеатральнішим помахом, на який тільки здатна, прибираю нижню руку.
Нічого не відбувається. Коробочка собі висить, звісно.
— Тепер ще раз. Що змушує слінкі стрибати вниз-угору?
Відповідь вочевидь у самій іграшці. Руки, які нею управляють, утримують чи вивільнюють певний спосіб дії, прихований у структурі пружинки.
Це основна ідея теорії систем.
Завваживши зв’язок між структурою та поведінкою, ми починаємо розуміти, як працюють системи, що змушує їх давати слабкі результати та як переводити їх на кращі поведінкові схеми. А раз наш світ продовжує швидко змінюватися та складнішати, системне мислення допомагатиме нам управляти, пристосовуватися і помічати широке коло виборів, що нам приступні. Це спосіб мислення, що надає нам волю до вирізнення глибинних причин проблем і бачення нових можливостей.
То що таке система? Система — це набір речей (люди, клітини, молекули, будь-що), пов’язаних між собою таким способом, що вони за певний час продукують власну схему поведінки. Система може бути зруйнована, обмежена, запущена або урухомлена зовнішніми силами. Однак відповідь системи на ці сили характеризує її саму, і ця відповідь у реальному світі нечасто проста.
Щодо слінкі цю ідею зрозуміти доволі нескладно. Коли ж маємо справу з особистостями, компаніями, містами чи економіками, може виходити єресь. Система великою мірою зумовлює власну поведінку! Зовнішня подія може вивільнити цю поведінку, однак та сама зовнішня подія стосовно іншої системи, ймовірно, спричинить інакший результат.
Поміркуйте трохи щодо варіантів застосування цієї ідеї.
- Політичні лідери не спричиняють економічних криз чи піднесення. Злети і спади властиві структурі ринкової економіки.
- Конкуренти нечасто змушують компанію втрачати позицію на ринку. Вони можуть ухопити свою вигоду, однак збиткова компанія створює власні збитки, принаймні частково, завдяки власній діловій політиці.
- За зростання цін на нафту відповідальні не самі лише країни експортери нафти. Їхні дії самі по собі нездатні були б спричинити глобальне підвищення цін та економічний хаос, якби споживання нафти, ціноутворення та політика інвестування в країнах, що імпортують нафту, не вибудували економік, уразливих до перебоїв у постачанні.
- Вірус грипу на вас не нападає; у вашому організмі виникають умови, за яких він успішно в ньому розмножується.
- Наркотична залежність — не особиста слабкість, і жодна особа, хай яка вона крута, хай яка дбайлива, не може зцілити залежного від наркотиків — навіть і сам залежний цього не може. Проблему залежності можна розв’язувати лише через розуміння її як частини ширшого обсягу впливів та соціальних питань.
Є в таких твердженнях щось глибоко бентежне. Ще щось — чистісінький здоровий глузд. Я стверджую, що ці два «щось» — опір принципам систем та визнання їх — походять від двох видів досвіду, й обидва знайомі кожному з нас
З одного боку, нас навчили аналізувати, використовувати свої раціональні здібності, щоб прокреслювати прямі доріжки від причини до наслідку, роздивлятися речі невеличкими та зрозумілими шматочками, розв’язувати проблеми, впливаючи на світ навколо нас чи контролюючи його. Таке навчання, джерело чималої частини особистої та соціальної влади, спонукає нас убачати в президентах і конкурентах, ОПЕК чи грипі причини наших проблем.
З іншого боку, задовго до того, як нас навчили раціонального аналізу, ми всі мали справи зі складними системами. Ми складні системи: наші власні тіла — яскраві приклади комплексної, взаємопов’язаної, самопідтримної складності.
Кожна людина, яку ми зустрічаємо, кожна організація, кожна тварина, сад, дерево чи ліс — то комплексна система. Ми інтуїтивно, без аналізу, ба навіть без слів, вибудували практичне розуміння того, як працюють ці системи і як із ними працювати.
Сучасна теорія систем, пов’язана з комп’ютерами та рівняннями, ховає в собі той факт, що вона торгує правдою, яка певною мірою відома кожному. Тож зазвичай можливо робити прямий переклад із системного жаргону на мову звичних уявлень.
«Через затримки зворотного зв’язку в складних системах до того часу, як проблема стає очевидною, вона може зробитися надмірно складною для розв’язання» - Дорога крашанка до Великодня.
«Згідно з принципом конкурентного витіснення, якщо посилення петлі (контуру) зворотного зв’язку надає переможцеві в змаганні засоби для перемог у подальших змаганнях, результатом стане усунення майже всіх конкурентів, залишаться лише кілька гравців» - Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має. (Від Марка 4:25) чи Багаті багатіють, бідні біднішають.
«Неоднорідна система з численними каналами і дублюваннями більш стабільна й менш уразлива до зовнішніх ударів, ніж однорідна система з низьким ступенем різноманітності» - Не варто складати всі яйця в один кошик.
З часів Промислової революції західне суспільство відчуло вплив науки, логіки та редукціонізму, що переважили безпосереднє сприйняття та принцип голізму (цілісності). І в психологічному, і в політичному сенсі ми радше припустимо, що причина проблеми «зовні», аніж «усередині». Майже неможливо опиратися спокусі звинувачувати когось чи щось іще, відсувати від себе відповідальність, шукати кнопку керування, засіб, пігулку, технічний розв’язок, які змусять проблему зникнути.
За допомогою зосередження на зовнішніх чинниках були розв’язані серйозні проблеми: люди подолали віспу, збільшили виробництво їжі, навчилися швидко переміщувати важкі вантажі й чималу кількість пасажирів на далекі відстані. Однак, через те що вони вбудовані в більші системи, деякі з наших «розв’язків» створили нові проблеми. А деякі проблеми — які вочевидь містяться у внутрішній структурі складних систем — нікуди не поділися.
