Клеменс Брентано. Отчинне почуття
Я вітер вітаю
I хвилі розліг.
Блажен єси, краю
Прапредків моїх!
О небо сумирне!
О зела земні!
Вам буду я вірний
Всякчас і всі дні!
Як хміль обвиває
Сердечно дуби,
Так, серце безкрає,
Все тут полюби!
Став легіт недвижний
І лист не дихне —
I чую я, ніжний:
Тут люблять мене.
Блаките, як близько
Ти в ріднім краю —
Я тут із колиски
До зір дістаю.
О Рейне величний!
Котися і плинь!
Вертайся, довічний,
Мене не покинь!
Мій отче, як тужно
Без тебе я жив,
А нині знов мужньо
Підношу я спів.
Ти сина окрити
Жадаєш грудьми.
О світлий, ці квіти
Як дар мій прийми!
Твори
Критика
