Левко Ревуцький - Фортепіанні Твори

В інтернет завантажено фортеп’янні твори Левка Ревуцького в інтерпретації Марії Крушельницької – оцифрування звукозапису 1974 року з платівки фірми «Мелодія». Це була перша платівка Марії Крушельницької, і виконання на ній вражає щирістю та безпосередністю емоційного виразу. Та й композитором фортеп’янні твори написані переважно в роки молодості. Вони відбивають характерні для мистецтва 1910-1920-х років стильові прикмети модерну, що споріднює Ревуцького з багатьма музикантами-сучасниками, але відзначаються неповторною красою, особливим, небанальним українським інтонаційним змістом. «Ревуцький – то така постать, до якого треба, як то кажуть, “молитися”. – говорить М.Крушельницька,- я ту музику дуже любила і, між іншим, сонату я починала грати ще в Московській консерваторії, грала її Генріху Ґуставовичу Нейгаузу. І він її знав.»

В інтерв’ю Якиму Гораку піаністка розповіла: «Взагалі, все моє музичне обличчя витікає з того всього, що передує моїй долі, моєму народженню і наступним рокам. (Йдеться про трагічну долю репресованих - батька та цілої родини Крушельницьких). Воно мало вплив на все, що я робила на фортеп’яно. Можливо, це більш конкретно відбилося на українській музиці.  Це і “Пісня” Л.Ревуцького, і прелюдії Es-dur, Des-dur, а особливо третя прелюдія з опусу 4.  І в Сонаті то не є дивне».

На питання інтерв’юера «чому так рідко Ревуцького виконують?» вона відповіла: «А чому так рідко взагалі українську музику виконують?  Я думаю, що є традиції виконання класики і люди знають, як до того підходити. Інша річ, що комусь вдається більше, а комусь менше. Є традиції виконання романтики, Ф.Шопена, наприклад. Традиції, правда, дуже різноманітні, але вони є. А традицій виконання української музики нема, бо з тими стандартами, які є до виконання чи то класики чи то романтики, до української музики підходити не можна. Без них також ні, але ті традиції то є основа, то є школа. В основі є школа, а тоді щойно стиль».

Наталя Кашкадамова