Чому нам так подобаються фото котиків
Побачивши маленьку тварину, наприклад цуценя, котика або їжачка, мало хто з нас може встояти перед їхніми милими мордочками. У нас починається незвичайна поведінка, коли хочеться цих звірят пестити, сюсюкати, гратися з ними, захищати і годувати так само, як людську дитину. Всі захоплюються маленькими кошенятами.
В інтернеті нічого не поширюється настільки швидко, як фотографії маленьких милих тварин. І в цьому немає нічого дивного, адже що може бути красивіше за пухнастиків, що грають зі шнурками від взуття, дивляться на тебе закоханими очима, або новонароджених курчат, які незграбно бігають подвір'ям. А якщо видався поганий день, то добірка фото та відео з такими мімішними тваринками відразу підніме настрій.
Так що ж викликає у нас розчулення, коли ми бачимо цих милих дитинчат? Чому більшість маленьких тварин здаються нам милими? І що змушує нас так сильно хотіти про них піклуватися?
Чому нам подобаються маленькі тварини
Вчені вважають, що причина такої поведінки з маленькими тваринами криється в нашому вродженому інстинкті любити і піклуватися про своїх малюків. Іншими словами, ми біологічно запрограмовані на те, щоби любити малюків.
Завдяки цьому ми маємо бажання піклуватися про них, забезпечуючи таким способом продовження нашого людського виду. Цей інстинкт може несвідомо прокинутися до всього, що нагадує нам маленьку дитину. Тому нам одразу хочеться поводитися ніжно і дбати про будь-яке звірятко, що виглядає мило, безпорадно і безневинно.
У 1943 році австрійський етолог і зоолог Конрад Лоренц першим припустив, що всі немовлята мають певні риси, які привабливі для нас. Як діти людей, так і тварин. Роблячи низку досліджень, він виявив, що нас особливо приваблюють велика голова, кругла форма тіла й обличчя, великі круглі очі, маленький ніс, пухкі щіки та маленькі губи. Він назвав ці специфічні риси дитячою схемою. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що навіть якщо свідомо ми навряд чи переплутаємо немовля людини з якимось маленьким ведмедиком, у нас все ж таки з'явиться бажання піклуватися про цю маленьку пухнасту істоту з великими безневинними очима. Це нестримне бажання бути ніжним можуть викликати навіть неживі предмети, які мають щось спільне з «дитячою схемою». Наше неусвідомлене тяжіння до милого образу вдало почали використовувати індустрія іграшок і мультфільмів, щоб їхній продукт був якомога привабливішим і викликав у нас приємні емоції. Тому той факт, що безліч персонажів з мультфільмів мають дитячі риси обличчя, наприклад великі очі, зовсім не випадковість.
Чому ми такі дбайливі?
У природі кожен вид тварини народжується та росте за своїми правилами. Після народження деякі види можуть відразу ж бути пристосованими до самостійного виживання, а деякі критично потребують турботи від своїх батьків. Наша людська репродуктивна система влаштована так, що наші немовлята народжуються зовсім беззахисними і залежать від турботи дорослих протягом багатьох років. Маленькі діти не можуть самостійно добувати їжу, захищатися чи навіть просто ходити. Тому наше бажання дбати про них дуже важливе для підтримки нашого виду.
Маленькі пухнастики завойовують нас своєю неперевершеною привабливістю. Вони викликають позитивні емоції і роблять нас щасливими. Їхні кумедні рухи, милий вигляд і безпорадність розтоплюють наші серця. Ми любимо спостерігати за ними, оскільки вони надають нам відчуття спокою і тепла.
Тож давайте дивитися на них, піклуватися та ділитися гарним настроєм із близькими.
