16.07.2023

Джоан Ролінґ (Joanne Rowling)

Загадка Гаррі Поттера

Лариса Лебедівна

Вступ

Світ чарівників!.. Він так манить і дорослих, і дітей своєю загадковістю, незвичайністю, казковістю, де завжди Добро перемагає Зло. Нам би і в житті хотілось постійно бачити цю перемогу, а не бути розчарованими, спостерігаючи протилежне. Діти особливо чутливі до законів справедливості. Мабуть, тому вони і люблять казки, в яких все чітко і зрозуміло: Добро є тільки добром, а Зло — тільки злом. У житті ж вони часто розгублюються, бо помічають, що майже немає «чистого зла» чи «бездоганного добра». Тут усе змішалось, і казкових законів не застосуєш. Саме це спонукає нас, маленьких, ще у школі почати забувати казки і вважати їх просто «видумкою для розваги». Тільки небагатьом вдається побачити в казці глибинну філософію та космогонію, зібрану предками по зернині за сотні тисяч років. Серед тих небагатьох на сьогоднішній день чільне місце посідає Дж. К. Ролінг, авторка низки повістей про Гаррі Поттера.

В анотації до українського видання «Гаррі Поттер і філософський камінь» зазначається: «Відірвавшись від комп’ютерів і телеекранів, сотні мільйонів дітей і дорослих у всьому світі ЗНОВУ ЧИТАЮТЬ! Казка про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера зачарувала всю планету...» І ще: «Це не тільки найвдаліший бестселер в історії дитячої літератури, але й абсолютно винятковий літературний твір». Та чи справді цей твір тільки дитячий? І чим він «винятковий»? Незвичайними образами? стилем? майстерно збудованим сюжетом? Ні. Не це найголовніше. Його винятковість — у правдивості і реалістичності зображення нашого з вами життя! Те, що ми відчуваємо і знаємо підсвідомо, знайшло відгук у нашій свідомості!

Інша реальність

Джоан Ролінг, описуючи життя звичайних людей, неодноразово наголошує, що магли з усіх сил намагаються не помічати чарів і все незвичайне, бо їхня культурна традиція трактує це як щось непристойне і жахливе (образи тітки Мардж та Дурслів). Але як можна заперечувати те, що існує! — обурюється авторка,— те, що не менш реальне, ніж маглівський фізичний світ?! І все ж, як би не заперечували Дурслі та їм подібні, інша реальність є і завжди була! Авторка взяла на себе відповідальність показати цей «інший» світ як об’єктивно існуючий, який деякі люди помічають (такі, як батьки Герміони та інших учнів Гогвортсу маглівського походження), але більшість не бачать, або навмисне замовчують, бо їм так простіше жити. Тут зустрілися два світи: фізичний (матеріалістичний) і метафізичний (духовний).

Загальний духовний рівень людства за останні сто років істотно зріс. Свідченням цього є велика кількість духовної літератури, яка з езотеричної колись стала екзотеричною сьогодні. А також народження у двадцятому столітті значної кількості людей із надчутливими здібностями. Зараз уже нікого не здивуєш екстрасенсами і ясновидцями, які мають можливість бачити внутрішні органи тіла, ауру людини та вловлювати інші вібрації тонкої матерії. І не має значення, як ми це бачимо: чи під час медитації, чи за допомогою інших спеціальних технік, чи спонтанно у сні. Головне, що цей «тонкий» світ все більше і більше входить як норма у наше фізичне життя.

Особливо дар яснобачення відкритий у дітей, які у снах (або і наяву) можуть «бачити» майбутнє і минуле цього життя, реінкарнації тощо. Можливо, тому саме діти так добре сприйняли книги про Гаррі Поттера.

Хоч, як ми вже зазначили, вони мали вагомий вплив і на дорослих. Й ми можемо з упевненістю сказати, що ті, хто з великим бажанням і захопленням читав історії про світ чарівників, є людьми з метафізичним нахилом, які готові сприйняти вищі духовні істини (а, може, вже ними живуть).

Астральний світ

От ми і підійшли до найголовнішого: що за «іншу» реальність описує Дж. К. Ролінг?

Навколо нас існують видимий і невидимі світи. Видимий — це той, який ми сприймаємо через наші фізичні органи чуття, а невидимі — ті, які ми можемо бачити за допомогою яснобачення, вродженої чи розвиненої чутливості до тонких вібрацій. Одним з невидимих світів, і найближчим до нас, є астральний, який виражає одне з тіл Землі. Наша планета, як і людина, має ідентичну ауру, тож її астральне тіло є надійним зв’язком між Землею фізичною та Душею Землі.

Астральну матерію людство називало по-різному: 1) Акаша, або окультна електрика, тобто, астральне світло (назване так ще п’ять тисяч років тому індусами); 2) Вирієм (назване давніми українцями); 3) зоряним світлом (Парацельс); 4) «тонким тілом, завжди зв’язаним з душею» (Порфирій); 5) «духовним чистилищем», невидимим небом (у християн); 6) цехом природи всього Космосу, як духовного, так і фізичного; 7) ефіром (у сучасній науці), тощо. Але суть від цього не мінялась. Фізично — це ефір, а метафізично — це одуховлена енергія, невидиме життєдайне світло, яке є густо населеним і аж роїться життям, бо не є порожньою будь-яка часточка простору. Астральний світ — світ наших бажань і емоцій — повний життя і діяльності. До того багатий і різноманітний, що це важко уявити! Це безліч таких світів, як у Джоан Ролінг! І у кожного з нас він власний та індивідуальний, бо кожен (усвідомлює він це чи ні) є творцем цього світу! І ми бачимо там те, що хочемо бачити.

Важливо, що ці світи не існують окремо, як планети чи паралельні шари, а вони — взаємопроникаючі. Ефірно-астральна матерія може абсолютно вільно проходити через проміжки між фізичними атомами так, ніби цієї фізичної матерії не існує. Отже, енергії астральної матерії пронизують фізичну і також виходять за межі фізичної (Данте і Сведенборг називали це «першим небом»), Тобто невидимі світи є тут, серед нас і нашого фізичного світу. Дж. К. Ролінг, володіючи цими знаннями, використала закон взаємопроникнення, як головний принцип концепції своїх творів про Гаррі Поттера. Її «світ чарівників» знаходиться не на іншій планеті, а поміж нас, людей, тільки він невидимий для нас, бо тонший за ті вібрації, які може вловити зір звичайної людини, їхні житла, села, школи, крамниці, вокзали знаходяться біля / поміж людських, наче в міжмолекулярному просторі, невидимому неозброєним оком. Згадаймо, як учні Гогвортсу потрапляли на свою «платформу 9 і три четверті»? Вони просто проходили міжмолекулярну порожнечу так само, як астральна матерія безперешкодно проймає всю фізичну матерію. Символічно їхня стіна означала «пройти крізь завісу», яка розділяє світи (плани).

Астральний світ є певною мірою дзеркальним відображенням нашого земного, фізичного світу. Там все, як на землі, тільки набагато краще і цікавіше, бо людина має для творчості необмежені можливості. Джоан Ролінг дуже влучно показала це на прикладі образу дзеркала «Яцрес» (серця). На дзеркалі у зворотному напрямі можна було прочитати: «Я не обличчя тобі покажу, а бажання твого серця». У ньому люди бачили те, чого прагнули понад усе: Гаррі бачив померлих батьків, а Рон — себе найвидатнішим серед Візлів.

На земному плані наші бажання (і то не всі) можна реалізувати за допомогою праці (фізичних зусиль) і певного проміжку часу. На астральному плані, як у дзеркалі Яцрес, наші бажання виконуються миттєво за допомогою зусилля думки і бажань. Правда, цей тонкий світ теж має свої закони і правила (згадаймо хоча б випадок із одержанням Гаррі філософського каменя).

Ми вже говорили, що астральний світ повністю відображає земний і є густозаселений. А, отже, там також існують мінеральне царство, рослинне, тваринне, людське плюс царство духів. Письменниця дуже вдало використала древні езотеричні знання про різних міфічних створінь. Не дивно, що її астральний світ заселений різними створіннями, які зараз не існують у фізичних тілах на землі. Утворені ще древніми цивілізаціями, вони назавжди залишились в астральному світі. Особливо дивовижні створіння (як прекрасні, так і жахливі) витворила цивілізація Атлантида (життя атлантів описали Платон, Теофраст, Блаватська та ін.). Деякі з цих створінь виявилися настільки енергетично потужними, що не розпались, а існують й досі, хоч з часу загибелі Атлантиди минуло понад 11 тисяч років. Таким чином було створено все у світі чарівників. Згадаймо, як Ролінг описує створення Гогвортсу. Школу заснували четверо найкращих на той час (1000 років тому) чарівників: Грифіндор, Рейвенклов, Гафелпаф і Слизерин. І, звичайно, їхня сила думки і бажання була настільки потужна, що творіння вийшло могутнім, красивим і таємничим. А після їхньої смерті багато директорів, учителів та учнів надавали школі свою енергетичну підтримку. За цим принципом утворювались й магічні сутності (живі і штучні). Прихильникам творчості Джоан Ролінг особливо цікаво дізнатись більше про єдинорогів, кентаврів, сфінксів, драконів, гіпогрифів, феніксів, тестралів, павуків, вибухозадих скрутів, триголових собак і василісків, мандрагору і «пастку диявола», ховчиків, привидів, дементорів і патронусів, тролів, ельфів, гоблінів, водяників і русалок... Авторське трактування більшості цих магічних рослин, тварин та сутностей зовсім не схоже на матеріалістичні ви-клади у міфах народів світу, і, безумовно, є езотеричним. На основі цього не важко здогадатись, що письменниця мала б бути знайома із широким колом окультних знань.

Усі магічні створіння можна поділити на групи: магічні тварини, рослини, живі і штучно створені сутності.

Міфічні створіння, як символи, супроводжували розвиток усіх цивілізацій. Ще з дитинства вони відомі нам з казок та міфів. Ми спинимось на деяких образах, які, безумовно, відіграли важливу роль у формуванні та розвитку філософсько-релігійної думки.

Магічні тварини

Єдиноріг

Деякі незвичайні властивості єдинорога описала у своїх повістях Дж. К. Ролінг: кров цієї тварини може врятувати життя, але за це треба сплатити страхітливу ціну — «прокляття». Дж. П. Лунді вважає, що ріг єдинорога символізує ріг спасіння, про який згадував апостол Лука. Цей ріг колов серця людей, звертаючи їхню увагу на спасіння через Христа. Середньовічні християнські містики використовували емблему єдинорога як символ Христа, і тому єдиноріг повинен був означати духовне життя людини. Єдиний ріг символізує шишковидну залозу, або третє око, яке являється в мозку центром духовного усвідомлення.

В рідкісному герметичному трактаті «Книга Агнця» подається думка мудреців, які вважають, що в лісі є дві тварини: одна — славна, прекрасна і витончена, великий і сильний олень, а друга — єдиноріг. Ліс тут символізує тіло (матерію), олень — душу, а єдиноріг буде духом на всі часи. Той, хто знає як приручити їх в мистецтві, з’єднати їх разом, як вивести з лісу, може справедливо називатись Майстром.

Фенікс

Фенікс присвячений був сонцю. Про те, що ця птаха невмируща, бо відроджується із власного попелу, ми знаємо з міфів, і деякі її властивості описані Дж. К. Ролінг. Середньовічні герметики розглядали фенікса як символ завершення алхімічного перетворення, процесу, еквівалентного людському відродженню.

В давніх містеріях було прийнято називати посвячених (ініційованих) феніксами, які духовно народились знову. Отже, фенікс був символом духовного відродження. Для багатьох посвячених і філософів фенікс є також символом перетворення і відродження творчої енергії.

Триголовий собака

Триголовий пес Флафі, безперечно, є аналогом грецького пекельного собаки Цербера, який охороняє вхід у пекло і кусає кожного, хто звідти хоче вийти. Орфей, рятуючи Еврідіку, зачаровує Цербера своїм мистецтвом. У книзі «Гаррі Поттер і філософський камінь» триголовий собака Флафі охороняє вхід до підземелля, де зберігається філософський камінь, і приборкати його теж можна було музикою, від якої той засинав.

Образ триголового пса має в собі ще й езотеричний зміст. Три голови символізують: 1) відчуття; 2) бажання; 3) нездійснені блаженні наміри. Саме прив’язаність до відчуттів кидає людство у різні боки, щоб вгамувати голод в економічному світі чи добитись щастя у світі задоволення. Голова-бажання є основою, адже бажання є основою всіх відчуттів. Тому ці голови можна або приспати (випадок Орфея), або перемогти (як це зробив Геракл). Оскільки Гаррі, Рон та Герміона ще не володіли такою силою, щоб «вбити» бажання, то вони просто приспали їх.

Сфінкс

Символ сфінкса зустрічався у єгиптян, асірійців, персів, греків. Джоан Ролінг взяла образ грецького сфінкса, який мав голову і груди жіночі, а тулуб — левиний. Він загадував людям загадки і пожирав тих, які не могли відгадати. Саме такого сфінкса Гаррі зустрів у лабіринті. Сфінкс символізує людський дух (який перемагає тваринний інстинкт), єдність природної та духовної сили.

Кентаври

Кентавр — перехідний тип від тварини до людини, поєднання інстинкту та інтелекту, уособлення дикості і невгамовності.

Образ кентавра Фіренце аналогічний давньогрецькому кентавру Хірону («найсправедливішому із кентаврів»), який був наставником Асклепія і Ахіллеса, навчав їх мистецтву музики, розведення собак, військової справи і навіть медицини.

Цей образ став символом розуму сузір’я Стрільця.

Магічні рослини

Мандрагора

Мандрагора є перехідним типом від рослини до тварини. Олена Блаватська у «Викритій Ізиді» пише, що мандрагора займає земну точку, де зустрічаються рослинне і тваринне царство.

За повір’ями ця рослина мала дуже цікаві магічні властивості. Її наркотичний вплив був добре відомий грекам, які використовували мандрагору в якості седативного засобу при хірургічних операціях. З окультної точки зору її розглядали як талісман, здатний збільшити кількість того, з чим воно асоціювалось.

Згідно з повір’ями, мандрагора скорочується від людського доторку і видає при цьому людський вереск, бажаючи знову потрапити в ґрунт, з котрого її вирвали. Ті, хто почує цей вереск, або зразу ж помирають, або втрачають глузд. (Саме це описала Ролінг). Коріння рослини, які дуже нагадують тіло людини, містики вважали пупковим слідом нашого земного походження. Вони припускали, що перші люди були сімейством гігантських чуттєвих мандрагор, яких оживило сонце, і вони самі вибрались із землі.

Магічні штучні істоти

Істоти, про яких піде мова далі, є штучно створені. Наприклад, ховчики і дементори створені за тим самим принципом, за яким вичакловується патронус. Астральне царство є дуже багатою коморою елементальної есенції, надзвичайно чутливої до найменших, наймиттєвіших думок і бажань людини. З моменту, коли під впливом думки чи бажання певна частина елементальної есенції повинна стати живим образом, вона переходить до групи штучних істот. За звичайних умов це окреме існування є короткочасним (як патронус). Але якщо сила думки і почуття несе в собі дуже потужну енергію групи, то така істота може існувати довго, особливо коли вона починає сама шукати собі тих людей, які будуть її підсилювати власними думками і почуттями.

Дементори

Дементори — страшні образи енергетичних вампірів, які висмоктують з людини радість життя. У нашому житті такі процеси не завжди помітні і можуть тягнутися тривалий час. Письменниця ж сконцентрувала процес викачування енергії в невеличку мить, за яку ці демонічні істоти спустошують душу.

Чому врятувався від дементорів Сіріус Блек? «Мабуть, я не збожеволів тільки тому,— пише авторка,— що був переконаний у власній невинності. Ця думка не була радісною, тож дементори не могли її висмоктати... але вона зберегла мій розум і свідомість... допомогла зберегти силу...» («Гаррі Поттер і в’язень Азкабану»). Ця думка була нейтральною, просто здійсненим фактом, тому і залишилась непоміченою. Будь-які емоції (позитивні чи негативні) — це потік енергії, який легко вловити енергетичному вампіру.

Ховчики

Образ ховчика символізує наші страхи, фобії і нав’язливі стани, які досить суттєво заважають нам жити (особливо переслідуючи у дитинстві). Авторка образно показала на прикладі уроків професора Люпина та випадку з місіс Візлі (коли та не могла справитись з ховчиком, що приймав образи найдорожчих їй людей, які помирали), що у кожного з нас є свої страхи, а ховчик тільки допомагає їх виявити, витягає їх з глибин нашої підсвідомості. Коли ми зустрічаємось віч-на-віч з об’єктом власного страху, то відчуваємо жах, відчай, часом безпомічність і велике бажання уникнути цього, що найчастіше призводить до поразки. Авторка ж подає нам позитивне рішення, здавна відоме у філософії, яке в наш час набирає більш загального розуміння і прийняття: страх можна подолати силою думки! Уявний негативний образ перетворюємо на позитивний. Наприклад, для того щоб Невіл міг позбутись страху перед ховчиком — Снейпом, професор Люпин запропонував хлопчику одягнути уявного професора Снейпа у бабусині шати. Об’єкт страху став настільки смішним, що загальна атмосфера веселощів знищила ховчика, який боявся сміху і радості.

Патронус

Але свій страх можна подолати й іншим способом: потужною концентрацією на позитиві, на радісних відчуттях, які заполонюють душу, все єство і створюють такий сильний енергетичний образ з елементальної есенції, який у змозі існувати деякий час і виконувати накази свого творця. Згадаймо, як Гаррі створював (викликав) патронуса-оленя і наказував йому відігнати дементорів. Це, свого роду, енергетична зброя-захист, яка існує коротку мить і згодом розчиняється, непідживлювана енергетично. Тому патронус-захисник — це не що інше, як створення мислеформи за допомогою психічної енергії індивіда. Чим потужніша і сконцентрованіша ця енергія, тим сильніший і чіткіший патронус.

Магія

Магія стала стрижнем усіх повістей Джоан Ролінг про Гаррі Поттера, бо на знанні її законів будується «світ чарівників». Що ж це таке — «магія»?

Письменниця подає нам її, спираючись на знання стародавніх персів, єгиптян, греків та ін. О. Блаватська у своєму «Теософському словнику» та праці «Викрита Ізида» подає нам магію як велику «науку», яка вважалась священною і невіддільною від релігії у давніх цивілізованих народів. (Ще досі елементи магії присутні в обрядах усіх релігій.) Магія є також наукою про спілкування із надприродними, надсвітовими силами і керування та повелівання ними. Практичне значення прихованих таємниць природи відомі лиш небагатьом, бо їх дуже важко відкрити, не впадаючи у гріх проти природи. Магія ґрунтується на існуванні складного світу ззовні, а не всередині нас, з яким ми можемо вступати в спілкування за допомогою мистецтва і практики. Ця езотерична наука вивчає позитивний і негативний впливи стихій, які існують у природі. Негативний вплив цих стихій люди помітили давно: жахались їх і не могли захиститись. А те, що ці стихії можуть вибирати друзів і навіть фаворитів та підкорятись їхнім думкам, від-повідати на їх запитання і розуміти знаки,— усвідомлювали лише одиниці. Переважно, розум людства це відкидає. Але не Джоан Ролінг! «Її» стихія творить як добрий, так і нищівний вплив на людину. Завдяки світлу, яке випромінюється магнетичним океаном всесвіту, чиї електрохвилі зв’язують весь космос воєдино і у своєму безперервному русі пронизують кожний атом й молекулу, древні пізнавали початок і кінець Божественного творення. Все це пов’язано з Білою та Чорною магією.

Слово маг походить від Макх, Мах, санскритського Маха — великий; людина, яка оволоділа езотеричним знанням і відзначається вченістю і мудрістю. Цей термін — славний і почесний титул для Білого мага, але в чорній магії маг — це тільки «чаклун», який зловживає своїми силами, порушуючи гармонію природи. Справжнім величним і мудрим магом є Албус Дамблдор, директор Гогвортської школи чарів і чаклунства. А ось могутнім чаклуном є Волдеморт.

Письменниця дуже добре володіє знаннями магічних досліджень, які визначали характер, силу і якість всього існуючого під місяцем: хімічні елементи і їх склад, тварин, різні види рослин, каміння та ін. Про це велемовно свідчать списки предметів, які вивчали учні Гогвортської школи. Безперечно, у магічному і чаклунському світі Джоан Ролінг найважливішими є самі чарівники з їхнім бурхливим і повним пригод життям! На деяких цікавих образах і явищах магічного світу ми зупинимось.

Філософський камінь. Ніколас Фламель

Віками людство прагнуло винайти формулу безсмертя і перетворення основних металів в золото. Деякі рукописні джерела, як твердить Менлі П. Холл, дійшли до наших часів і свідчать про те, що й справді існували алхіміки, які змогли винайти «філософський камінь». У їх числі був і Ніколас Фламель. Багатьом читачам цікаво буде дізнатись, що описаний Дж. К. Ролінг винахідник філософського каменя Нікола Фламель є не письменницькою вигадкою, а реальною історичною особою.

Ніколас Фламель жив у другій половині XIV століття у Парижі, де він займався переписуванням документів, а також колекціонуванням рукописів. Одного разу він придбав дуже давню книгу із кори молодих дерев, списану і розмальовану різними символами та фігурами. Ця книжка, видана ним пізніше як «Книга Авраама Єврея», так захопила Фламеля і його дружину Перенеллу (у творі Перенель), що вони присвятили її розшифруванню все своє життя.

Філософський камінь є древнім символом досконалості і відродження людини, божественна природа якої сяє крізь просту оболонку. Той, хто володіє філософським каменем, володіє істиною, найвеличнішим із скарбів, і тим самим він є володарем такого багатства, яке не піддається підрахунку; він є безсмертним, бо Розум не знає смерті, а тим самим він вилікуваний від невігластва (неуцтва), найбільш гидкої хвороби. Для містика філософський камінь є досконалою любов’ю, яка перетворює все, що являється нижчим, і «піднімає» все, що мертве. Філософський камінь є Божественна сила, якою хочуть володіти усі люди, але яку знаходять тільки ті, хто охоче віддають за неї земну силу. Пам’ятаєте, у книзі «Гаррі Поттер і філософський камінь»: «...Тільки той, хто прагнув знайти камінь,— знайти, а не скористатися ним,— міг його отримати». Ці духовні істини знову нагадують нам про правила і вимоги Білої магії: чесність, безкорислива любов і відданість — перш за все!

Сіріус Блек

Образ Сіріуса Блека виділяється на фоні інших не тільки безкорисливою батьківською любов’ю до Гаррі, відданістю ідеї та друзям, чесністю у стосунках, а й символічністю. Анімаг Сіріус перетворювався на чорного собаку, ім’я його означає Собача зірка, альфа сузір’я «Великого Пса», а прізвище Блек — чорний. Отже, Сіріус Блек — це Чорний Пес. Езотерично собака через свою вірність означає стосунки, які повинні існувати між учнем і майстром, або між посвяченим і Богом. Здатність собаки переслідувати невидиму людину багато кілометрів символізує трансцедентальну силу, за допомогою якої філософ прямує ниткою істини через лабіринти земних помилок. Собака також являється символом Меркурія. Зоряний Пес, Сіріус, був для єгиптян священним, тому що він передував розливу Нілу.

Безперечно, що Сіріус Блек, як ніхто інший, відповідав глибинному змісту свого імені. І не випадково саме він став хресним батьком Гаррі: його завданням було підсилити і закріпити у хлопчика почуття відданості. Письменниця неодноразово наголошує, що саме це почуття врятувало Гаррі життя: відданість друзям, Дамблдору, Сіріусу, а, найголовніше — відданість ідеї Добра!

Гегрід-перевізник

Дуже цікавим постає перед нами ритуал перевезення першокласників через нічне озеро до Гогвортсу. У першій книзі «Гарр: Поттер і філософський камінь» авторка описує, як Гаррі з першокласниками лісник Гегрід переправляв човниками по озеру до школи. Але чому тільки першокласники добирались з поїзда таким чином?

Ця сцена нагадує нам міф про володаря підземного царства мертвих Аїда. Щоб туди потрапити, потрібно було з перевізником Хароном перепливти човном підземну річку. Оскільки вода — це символ астрального світу, то стає зрозумілим і сам міф, адже ні у підземний світ (пекло), ні у небесний (рай) неможливо потрапити, оминувши астральний світ (символічно — річку, озеро тощо), де кожна душа отримує своє розподілення. Для учнів перших класів таке перевезення є символом першого занурення в астральну матерію, ніби умовним «освяченням» переходу із матеріального світу в астральний. З цього моменту вони вже і самі робитимуть ці переходи, не потребуючи перевізника Гегріда.

Але образ лісника цікавий ще й тим, що він є тією перехідною ланкою, яка зв’язує світ чарівників з світом велетнів. Відомо, що дуже давні велети проживали на території Атлантиди (разом з іншими народами), і лише невеличка жменька їх врятувалась. Гегрід успадкував від своїх пращурів не тільки силу, а й особливу пристрасть та любов до небезпечних тварин. Спрацювала генетична пам’ять часів Атлантиди, де таких незвичайних (штучно створених) тварин було дуже багато.

Лабіринт

У книгах Джоан Ролінг ми зустрічаємо багато символів. Один із них — лабіринт.

Лабіринти були улюбленим місцем ініціацій у багатьох давніх культурах. Залишки цих містичних споруд збереглись в американських індійців, індусів, персів, єгиптян, греків. їх зображення — один із найпоширеніших мандрівних орнаментів на керамічному посуді часів трипільської культури, у якому зашифрований міф про перехід людини із одного світу в інший. Лабіринт — це важка й небезпечна дорога до вирію, у ньому — одвічна таїна життя і смерті, умирання — воскресіння. У цьому сенсі можна розглядати випробовування і смерть Седрика Дігорі з книжки «Гаррі Поттер і келих вогню». Для чемпіонів Віктора Крума і Флер Делякур лабіринт став випробуванням, яке вони не змогли пройти, бо нелегко розпізнати суть ілюзорного характеру нижчого світу, по якому душа блукає у пошуку істини.

Кращі із кращих з кожної школи, яких вибрав «келих вогню» (сучасне комп’ютерне тестування), а також Гаррі, якого обставини змусили ще раз зіткнутись з Волдемортом, виступають тут як кандидати ініціації, що символізує певний ступінь духовного зростання. Це дуже нагадує давні містерії, під час яких достойні учні проходили випробування вогнем та водою (ілюзією). Подолати вогонь (сутичка з драконами) і пройти випробування водою (врятувати друга від русалок і водяників) виявилось легше, ніж пройти лабіринт. Багато перешкод чигало там на людину, як і в житті кожного з нас є багато перешкод і спокус на дорозі до Бога. І тільки мужній, мудрий і з серцем, переповненим любов’ю, зможе дійти до мети.

Астральні війни

Гаррі Поттер. Пророцтво

Ми підійшли до найцікавішого у Дж. К. Ролінг — образу незвичайного хлопчика Гаррі Поттера. Ми усім серцем вболівали за нещасного сироту, який, нарешті, знаходить себе і своє місце у Гогвортській школі чарів та чаклунства, де його знайомлять з досі ще невідомим, але таким рідним і цікавим йому світом!

Слово «поттер» (англ. Potter) має два значення: перше — це «гончар», майстер виробів з глини, а друге — це дієслово із значенням «ліниво працювати, гаяти, марнувати час». Першого у цьому світі «гончара» ми знаємо як Бога, який зліпив з глини першу людину. А наш герой Поттер-Гончар — має «виліпити-створити» новітній захист проти зла, спочатку зліпивши Себе як особистість. Інше значення цього слова несе в собі другу, негативну сторону «медалі». Лінощами постійно дорікав хлопчику (часто несправедливо) професор Снейп, викладач зілля і настійок.

З англійської Гаррі (Harry) означає руйнувати, тривожити. Значення цього імені прямо пов’язане із завданням, яке мав виконати Поттер: знищити зло в образі Волдеморта. Ще на першому році навчання хлопчик почав «порушувати» шкільні правила, рятуючи школу і суспільство від небезпеки. Але в очах міністра Фаджа, наприклад, це виглядало так, ніби Гаррі — неспокійна, неврівноважена дитина, яка не зважає на правила і всіх «тривожить» своїми вигадками.

Астральний план — це, перш за все, план двох сил, як подає у «Трактаті про Білу Магію» А. Бейлі. Менш розвинена людина усвідомлює синтез своєї матеріальної природи, а більш духовна — синтез у власній душі, який виражається в усвідомленні єдності. Ролінг проводить свого героя Поттера через етапи формування свідомості в астральному плані. Першим його кроком є усвідомити пари протилежностей і необхідність вибору між ними. Завдяки світлу, яке він знайшов у собі, він пізнає темряву. Завдяки добру, яке його притягує, він бачить зло. Завдяки болі він може уявляти і усвідомлювати задоволення, рай і пекло стають для нього реальними. Завдяки притягальній силі своєї душі він розпізнає притягання матерії і форми. Він вчиться відчувати себе «завислим» між двома могутніми силами, і як тільки двоякість усвідомлена, йому повільно приходить у голову думка, що вирішальним фак-тором в боротьбі являється божественна воля, а не егоїзм. І хоч душа хлопчика прийшла із наперед заданою програмою, особистість Гаррі все одно мусила ще раз стати перед вибором і обрати свій шлях. Одна дорога вела назад, у гнітючу країну відроджень, інша вела через золоті ворота у місто вільних душ. На першому шляху він може стати досвідченим у Чорній магії. На другому — він підкорить свою особистість і вправлятиметться в магії Білого Братства, плекаючи безкорисливість, служіння і любов. Гаррі вибрав свою дорогу ще у першому класі, коли при розподіленні забажав у Грифіндорський гуртожиток. І авторка устами Дамблдора пояснила, чому сортувальний капелюх не назначив Гаррі до Слизерину: «Те, ким ми є насправді, Гаррі набагато більше залежить не від наших здібностей, а від нашого вибору».

Вибір зроблено. Із року в рік свідомість хлопчика зазнає змін. Спочатку він був виснажений і стомлений сімейними обставинами у Дурслів. Йому часто доводилось боротись з бажаннями (наприклад, заклясти Дурслів, Снейпа чи Мелфоя), з амбіціями (які постійно принижували професор Снейп, Мелфой та дядько) і своїм надто чутливим емоційним тілом (часті напади станів роздратування). Він думає, що «битва» його грандіозна, але об’єктивно вона порівняно незначна, вона просто той максимум, що він здатен витримати. Пізніше (у п’ятій книзі) Гаррі стає досвідченішим і веде бій в «долині ілюзій» причому не тільки зі своєю природою, але і з силами цієї «долини».

Астральний план — це план ілюзії. Людина повинна пробитись через завісу ілюзії і врешті стати врівноваженою, відстороненою, непідвладною цим впливам і вільною. Отже, астральний світ — це поле битви, перш за все, із власними ілюзіями.

Поступово розвіюються ілюзії Гаррі Поттера. Найбільшою з них була ідеалізація батька. Коли стало відомо, що вчинки Джеймса Поттера не такі вже й бездоганні (той любив знущатись із Северуса Снейпа), прийшло велике розчарування! Наступна ідеалізація — хресний батько Сіріус Блек. Хлопчик був упевнений, що той завжди робив усе правильно, а з’ясувалось, що він несправедливо байдуже ставився до ельфа-домовика Крічера і тим самим підштовхнув того до зради. Ще одна ілюзія — сам директор Дамблдор, якого Гаррі сприймав як безпомилкового і найсильнішого. А, виявилось, що Албус Дамблдор також проявив слабкість (коли заплакав перед Гаррі) і, до того ж, зізнався у власних помилках. Зникла також ідеалізація закоханості в Чо Чанг. А головне, він, нарешті, зрозумів (ціною втрати найдорожчої людини — Сіріуса), як помилявся, коли сліпо довіряв своєму дару видіння і коли через власні амбіції не займався блокологією! Коли ми не бажаємо позбутись негативу з власної волі, то нас заставляють це зробити ціною великих втрат.

Гаррі Поттер завжди відчував себе «міченим» (через свій шрам), не таким, як усі. Нав’язлива увага до дитини, у якої ще формується астральне тіло, є великим емоційним випробуванням. Але не тільки це викликало невдоволення. Хлопчик (у п’ятій книзі) відчуває, що від нього щось приховують; він бунтується проти такої недовіри, не може зрозуміти, чому йому не розказують правду! Від цього він часто впадає у стани роздратування, глибинною причиною яких завжди є протиборство між особистістю і Душею, викликане небажанням першої вчитись у Душі і осягати її методи. А, оскільки Гаррі є не звичайним чарівником, а «посланцем» з певною місією, то йому, як нікому іншому, треба було прислухатись до голосу Душі. Роздратування закриває особистість від Душі. Якщо ж людина таким чином закрита і засліплена ілюзією, то вона сама себе штовхає на радикальні міри. У даному випадку тільки велике потрясіння (смерть Сіріуса) могло спонукати Гаррі до аналізу своїх помилок і побачити правду такою, якою вона є.

Дуалізм. Загадка виживання

Ми вже згадували закон дуалізму, який є суттю всіх речей, тобто, всі істоти, всі явища і всі речі — це бінери, які володіють двома полюсами однієї і тієї самої сили. І не має значення, як ми назвемо ці полюси: чоловіче і жіноче, позитивне і негативне, активне і пасивне, дух і матерія, добро і зло, світло і темрява чи істина і брехня. Головне, щоб будь-яке поняття мало свою протилежність, бо лише із зіставлення крайніх характеристик народжується істинне.

Цей закон вдало використала Джоан Ролінг і перевела його на мову образів. На прикладі історії про чарівні палички Гаррі Поттера і Волдеморта письменниця показує дві сторони «медалі» однієї і тієї самої речі. Палички Гаррі і Волдеморта — рідні сестри, вони виготовлені з одного і того ж матеріалу, мають однакові характеристики, але служать абсолютно різним господарям. В даному випадку чарівна паличка слугує інструментом керування енергіями і служить одній сутності протилежних сил — добру і злу. Будь-яку енергію можна використати і для процвітання життя, і для знищення (як атомну), все залежить від того, якими мотивами керується людина: егоїстичними, як Волдеморт, чи альтруїстичними, як Поттер. «Пам’ятайте: паличка вибирає чарівника». Наші тіла — вмістилище енергій, тому паличка, як енергетична істота, вибирає сама власника, який міг би вмістити у собі цю енергію і керувати нею. Тобто, той може стати її власником, хто співзвучний її вібраціям.

Як ми вже зазначали, причиною виникнення зла є двоякість усього існуючого. Якщо є добро, то повинно бути і зло. Це закон рівноваги світу. Якщо є Волдеморт (володар Темряви), то мусить бути і Гаррі Поттер (володар Світла).

Поттер і Волдеморт, як втілення добра і зла, є однією суттю вищого і нижчого Я, де вище Я — душа, а нижче Я — це фізична матерія, яка проявляється через егоїзм, страх, жорстокість, зраду та всі інші недоліки людства. У кожного з нас присутнє і добро, і зло. Все залежить від того, яку сторону свого Я ми плекаємо. Якщо розвиваємо добро, то — дорогою Світла, а якщо примножуємо зло, то йдемо дорогою Темряви. Дуалізм, або ж закон рівноваги світу, письменниця доступно пояснює в історії про шрам.

Волдеморт дізнається про пророцтво і вирішує випередити події. З двох хлопчиків, що мали народитись «наприкінці сьомого місяця», він вибирає не чистокровного Невіла, а такого, як він сам, напівкровного Гаррі. І це логічно.

Спільне явище (покручі), але з протилежними полюсами. Він намагається вбити хлопчика, але наштовхується на дуже давні і сильні чари, якими захистила Гаррі мама. Ці чари — потужна і свята материнська любов. Не вбивши, а тільки позначивши шрамом, Волдеморт разом із цим передав хлопчику «частинку себе самого» (наприклад, володіння зміїною мовою). Вони стали подібними і в цьому. Потім Гаррі ще отримав чарівну паличку, як у Волдеморта. їхні палички-сестри при зустрічі не захотіли вбивати, вони поєдналися, і в результаті відбувся «ефект зворотного перебігу заклять», який врятував Гаррі життя. З кожною книжкою подібність їхня зростала, зв’язок міцнішав, але вибір лишився незмінним: вони і далі належали до ворожих таборів.

Чотири рази Гаррі Поттер був у сутичці з Темним Лордом і вижив. Врятувався, бо володіє найпотужнішою силою, яка є згубною для Зла — силою Любові. «Тебе врятувало серце»,— підсумовує авторка. І ще: «...Твоя найбільша сила якраз у тому, що ти можеш відчувати біль» (біль втрати Сіріуса, а, отже, любов до нього).

Волдеморт. Астральні війни

Темні злі сили є породженям самого людства. Ми творимо їх емоціями, думками і діями. А потім страждаємо і гинемо від власних «творінь». Так загинув замість Волдеморта Квірел, який впустив Злого Духа у своє тіло. На жаль, завжди знаходяться охочі впустити його у свої серця і душі!

Головним чинником впливу темних сил на людство є сила думки, яку вони спрямовують на тих людей, яких можуть використати для своїх цілей. Бачачи нашу ауру і читаючи наші думки, вони посилають людям такі міркування, які підсилюють саме негативне мислення. Ці негативні сили завжди діють відповідно рівня свідомості людини, і в цьому їх найбільша небезпека.

Джоан Ролінг цілком слушно зауважує, що повністю вбити Волдеморта неможливо, бо він, насправді, не живий, але якщо його «прихід затримувати знову і знову, тоді, можливо, він уже ніколи не повернеться до влади». Знищити зло остаточно неможливо, бо воно є негативною стороною двоякості, але допустити його прихід до влади — дуже небезпечно для будь-якого існування, оскільки великі накопичення цієї темної енергії мають властивість знищувати і самих себе, і все, що навколо них. Та, практично, це майже неможливо, бо Добра завжди більше, воно сильніше, тому постулат: «Добро перемагає зло» — це не просто фрази із дитячих казочок, а космічний закон нашого існування. Будьмо певні, що закон карми працює безвідмовно.

Волдеморта мало не знищило власне смертельне закляття, яке відбилось від маминих захисних чарів, що оберігали Гаррі. Відродитись він зумів лише через 13 років (число нечистої сили у християн). Пройшов якийсь певний період, перш ніж це сталося. Подібні явища мають свою циклічність. Одним із циклів Землі, який ми спостерігаємо щодня, є зміна дня і ночі. Так само, за великим законом циклів, існують періоди світла і темряви, добра і зла, зникнення і появлення, просвітління і чергового провалу в темінь. Вони характеризують ріст всіх форм, розвиток рас і націй. Світ чарівників, отже, підійшов до свого періоду світла і темряви.

Такі енергетичні збурення на астральному плані, які описує Джоан Ролінг, можуть прямо впливати на фізичний план, адже астральна матерія є «пуповиною» між фізичним тілом і душею. Давно вже помітили, що війни, а також масові підпали, вбивства та інші масові негативні явища пов’язані із сильними пертурбаціями електричних хвиль ефірної матерії. Отже, «що на небі, те і на землі». Тому описана боротьба добра і зла у творах Дж. К. Ролінг є не що інше, як астральні війни.

Крім боротьби зовнішніх сил, існують не менш запеклі битви внутрішні: між душею і особистістю. Такі битви ведуться теж на астральному плані. Саме вони повинні вирішити три моменти. 1) у якому із життів душа стане домінувати над особистістю; 2) чим являється астральний план: ілюзією чи служінням; 3) чи зможе людина підняти свою свідомість на вищий план, щоб створювати ментальну матерію (вищий розум) та керувати нею. Це означає, що кожен з нас на своєму рівні мав би працювати над власним вдосконаленням, щоб наші особисті битви, астральні війни, врешті-решт, зникли з людського життя. А це означатиме, що астральна матерія повністю керована Душею.

Ідея групи

Щоб перемогти зло, потрібна значно більша сила, ніж один Герой. Давні міфи і легенди народів світу розповідають нам про героїв, наділених надзвичайними якостями, які самостійно воюють з різними проявами зла і перемагають. Але часи Одіссеїв, Гераклів, Кожум’яків, Котигорошків та багатьох інших богатирів минули. У своїй еволюції свідомості людство ступило великий крок вперед. Тому — «не один у полі воїн», а група однодумців розвозитимуть нагальні питання епохи Водолія, що і показала у своїй книзі «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» Джоан Ролінг.

Уся п’ята книга зосереджена на ідеї об’єднання і групової боротьби зі злом, хоч, зрозумівши, що Волдеморт відродився, Дамблдор ще у четвертій книзі закликає весь чарівницький світ (школи з Бобатону, Дурмстренгу та власне міністерство) об’єднатись у боротьбі зі злом. Якщо у першій книзі Гаррі бився сам-на-сам з Волдемортом, то у п’ятій книзі це був груповий двобій двох протилежних сил. Тут дорослі об’єднуються в «Орден Фенікса», а діти створюють «Дамблдорову армію». У цій книжці навіть сортувальний капелюх заспівав нову пісеньку, в якій закликав усіх: «Єднаймося», і дуже жалкував, що мусить ділити учнів по гуртожитках, бо боявся, щоб «не приніс розподіл цей біди».

У XX столітті появилось безліч різних «груп за інтересами», але ці групи задовольняли переважно егоїстичні потреби людей. У Ролінг «група» має благородну і безкорисливу мету звільнити людство від нашестя зла. Подібні групи є перехідним етапом до утворення чисто духовних груп ери Водолія.

Групова свідомість — це коли ти відкладаєш власні справи, жертвуєш усім своїм і поспішаєш на допомогу тим, хто її потребує. Ролінг виписала такі характери. Це, насамперед, Гаррі Поттер, Рон Візлі, Герміона Грейнжер, Сіріус Блек, Гегрід та інші чарівники, життя яких позначене безкорисливою любов’ю і служінням. Для маленьких читачів вони є прекрасним прикладом для наслідування.

Покручі-бруднокровці

Втілюючи ідею об’єднання усіх верств суспільства навколо питань боротьби добра зі злом, письменниця акцентує нашу увагу на проблемі бруднокровства, яка є роз’єднуючою і деструктивною. Ще в давні часи це питання піднімав Салазар Слизерин, один із засновників Гогвортсу, а тепер поставив «наріжним каменем» своєї політики Волдеморт. Звичайно, якщо його уявити на мить Гітлером, то зразу «запахне» нацизмом. Але, з іншого боку, кинутий Волдемортом виклик «бруднокровцям» свідчив і про те, що він був зацікавлений у моральному та фізичному виродженні чаклунської громади (адже з роками «чистокровних» ставало менше), щоб потім легко повести їх за собою на війну з маглами. Волдеморт прагнув підкорити маглів, а з ними і увесь світ. Але чарівники з маглівських родин такого ніколи б не допустили, тому Волдеморт із смертежерами дуже хотіли змінити закон так, щоб «покручам» не давали можливості вчитись, а, отже, не допускали у світ чарівників. Всі позитивні герої Ролінг виступали проти такої політики. Це питання частково має і прихований зміст. Слово «покруч» нагадує нам про перехідний стан людини, а в глобальному розумінні таким «перехідним» було все XX століття, яке почало формувати «перехідну» людину майбутньої ери: нижня її частина символізує інтелект, а верхня — вищу Душу (Бога). Душа тут керує, а особистість — підкоряється. Якщо кентавр — це тварино-людина, то «перехідна» — людино-Бог. Аналогічно і в Джоан Ролінг: світ чарівників є перехідним етапом людини грубо-матеріальної до людини сенсорної, яка уже в змозі відчувати і бачити тонку матерію. Розвинутий астральний зір, яким володіють чарівники Ролінг має можливість вловлювати відмінність матерій, хоч і фізичного плану, але недоступну фізичному зору. Цей вищий зір розрізняє частки, що входять до складу атмосфери, різні випари, випромінювані всім живим, ефірні частки тощо. А отже, властивістю чарівників є бачити привидів, енергетичні викиди чарівних паличок, енергетичні випари настойок, світло і звуки при перевтіленні, розз’явленні та багато іншого. Вдосконаливши на астральному плані свої сенсорні здібності, чарівник, що став білим магом, отримує можливість перетворитись у людино-Бога.

Епілог

На нашу думку, творчість англійської письменниці Дж. К. Ролінг — новий поворот в літературі. Звичайно, багато чого в дослідженні упущено, деякі цікаві теми ще чекають свого висвітлення. Не розглянуто й питання літературної майстерності письменниці, яка, безумовно, заслуговує на увагу! Перш за все, хотілось розкрити маловідомі і приховані аспекти людського життя. Астральний світ — це лише початок, це тільки перша сходинка до пізнання себе і Бога! І твори Ролінг стали прекрасним ілюстративним матеріалом того, що ми хочемо знати більше, що всі нудьгуємо за «казкою», яка насправді є реальністю для нашого підсвідомого і Душі...

Для багатьох українців твори Дж. К. Ролінг є зрозумілими і близькими, як, зрештою, і для більшості європейських (і не тільки) народів, витоки яких ідуть із першої у світі (6 тис. років до н. е.) держави Аратти з подніпровських і подністровських земель. Усі ми несемо в собі давню пам’ять космогонії Аратти, яка відіграла важливу роль у формуванні свідомості людини.

Ми стали іншими. Твори англійської письменниці набули неймовірної популярності саме тому, що ми готові до сприйняття цих істин! І нам від них нікуди не дітись, бо ми вже вступили в еру Водолія, а вона не терпить старих матеріалістичних ідеологій, бо сама є ерою духовних відкриттів, групової свідомості, головною ареною битви двох начал і перемогою Добра!!!

Л-ра: Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 4. – С. 86-100.

Біографія

Твори

Критика