Лінгвістична атракція в романі Дж. Ролінг про Гаррі Поттера

Лінгвістична атракція в романі Дж. Ролінг про Гаррі Поттера

О. В. Волошина

У даній статті у загальному вигляді ставиться проблема теоретичного визначення та практичного опису явища лінгвістичної атракції. Зазначене поняття достатньо поширено в лінгвістичних дослідженнях, де, як правило, мова йде про паронімію. У термінологічному словнику О. С. Ахманової народна етимологія тлумачиться як «прагнення шукати в словах внутрішню форму як раціональне пояснення значення слів без обліку реальних фактів їхнього походження» [2, с. 529] і має своїм синонімом термін «паронімічна атракція» (за французькою традицією, представленою Марузо).

Однак паронімічна атракція і народна етимологія у своїх еталонних зразках мають різні функції: перша - естетичну, друга - пояснювальну, а також ряд розходжень, обумовлених саме розходженням у функціях. У паронімічній атракції зв'язок паронімів двосторонній, рівноправний, симетричний, тобто що обидві одиниці в однаковому ступені е джерелами змісту одна одної. Симетричність зв'язку і відсутність експлікованого мотивування в паронімічній парі вже припускає творчу волю в сприйнятті адресата, тому в паронімічній атракції існує принципова множинність інтерпретацій кожного конкретного звукового зіткнення слів.

У багатьох випадках елементи відповідних культурних моделей світу пов'язані тільки через звукову подібність. Можна сказати, що паронімічна атракція здійснює на фонетичному рівні ге, що робить метафора на лексичному: показує зв’язність світу там, де звичайне око і вухо, а також науковий розгляд її відкидає. Дослідженню паронімічної атракції присвячені роботи О. Блинової, В.П. Григор'єва, H.A. Кожевниковій і багатьох інших дослідників.

Але лишається нерозкритим інше значення слова «атракція». Метою нашої роботи є розглянути явище лінгвістичної атракції, дати його дефініцію, проаналізувати та узагальнити прояви лінгвістичної атракції в англійській мові на матеріалі романів Дж. Ролінг. Слово «атракція» походить від латинського attrahere, що, по-перше, перекладається як «тягти до себе, притягати» [9], по-друге - «залучати з відомою метою» [9]. Виходячи із самого значення слово атракція має наступне тлумачення:

1) атракція (від англ. attraction) - притягання, тяжіння, потяг;

2) привабливість;

3) установка на іншу людину.

Відповідно до традиції, закріпленої в психології, під атракцією розуміється інтерес людей одне до одного. Так, у сучасному тлумачному психологічному словникові В.Б. Шапара знаходимо наступну дефініцію терміну атракція: «Формування прихильності виникає в суб'єкта як результат його специфічного емоційного ставлення, оцінка його породжує різноманітну гамму почуттів - від ворожості до симпатії і навіть любові» [12].

На думку американського дослідника С. Хибелса (S. Hybels), існує кілька факторів, що викликають атракцію: «physical attraction», «perceived gain», «similarities», «compatibility», «differences» і «proximity» [13]. Виміряється за допомогою шкали міжособистісних оцінок [13]. Таким чином, на основі аналізу матеріалу, присвяченого розумінню терміна «атракція», ми можемо запропонувати наше визначення такого її різновиду, як лінгвістична атракція.

Лінгвістична атракція - установка лінгвістичного твору на його читача (слухача). Вона обумовлює інтерес читача до тексту або людей одне до одного в процесі спілкування. Відповідно до неї в індивіда підвищується (або при її відсутності знижується) інтерес до того або іншого лінгвістичного твору.

Об'єктом дослідження в даній роботі є явище лінгвістичної атракції на матеріалі роману Джоан Ролінг «Гаррі Поттер і філософський камінь». Досить сказати, що, крім названої книги, що вийшла в 1997 році, її продовження -«Ґаррі Поттер і секретна кімната» (1998), «Гаррі Поттер і в'язень Азкабана» (1999) та інші міцно зайняли перші місця в авторитетних списках дорослих бестселерів.

На сьогоднішній день Гаррі Поттер виданий 36 мовами, включаючи китайського «Ха-ли Бо-те», і нагороджений більш ніж 40 преміями. Як писали критики, історія про англійського хлопчика, що потрапив у Школу чарівництва, стала останньою великою книгою тисячоліття.

Важливий фактор, що сприяє успіху книги Дж. Ролінг про Гаррі Поттера й обумовлює атракцію тексту, - його мова. Мова, якою написаний твір, віддзеркалює реальність, створюючи світ, у якому присутні фрагменти культури, історії, психології та менталітету англійського народу, а з іншого боку - орієнтація тексту на світовідчуття адресатів, тобто читачів, і обґрунтовує його світосприйняття в такий спосіб, коли він є атрактивним для широкого кола реципієнтів.

Звернемося до дослідження метафор, що численні в романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» і є одним із засобів створення лінгвістичної атракції. Протягом багатьох століть свого існування риториці вдалося виділити безліч фігур, які являють собою продукт систематизації по номінації та впорядкуванню світу. Найбільш стійкою із цих фігур є метафора.

Метафора - не тільки й навіть не стільки образний мовний засіб, а ключ до розуміння людського мислення [6, с. 136-140; 1, с. 32-63]. Слід зазначити ще раз, що наша понятійна система носить метафоричний характер. Цілком природно, що в мові, якою написаний роман «Гаррі Поттер і філософський камінь», інтенсивно використовується цей механізм впливу на свідомість читача.

Як експресивний засіб мови, метафора дійсно дає нове життя старій властивості, дивує своєю незвичайністю, сприяє подоланню пасивності сприйняття, представляє інформацію дуже компактно, тим самим сприяє її кращому запам'ятовуванню і підсилює вплив на уяву читача.

Метафора володіє, крім того, властивістю нав'язувати специфічний погляд на світ, що пропонує автор. При читанні художнього тексту автор за допомогою метафори переносить адресата в простір якогось можливого сюрреалістичного світу, намагаючись змусити читача перенестися в цей самий «можливий світ» [4, с. 132].

Цікаво відзначити, що метафори, як правило, використовуються насамперед для зображення позитивних сторін життя людини [11, с. 55].

Ще одне з найважливіших властивостей метафори полягає в тому, що вона показує, як картина світу відбивається в суспільній свідомості. Дослідження метафори певного тимчасового зрізу дає багатий матеріал «для вивчення менталітету ... суспільства в даний період часу» [7, с. 136].

У Базовому словнику лінгвістичних термінів Л.П. Столяровой, Т.С. Пристайко, Л.П. Попко дається наступна дефініція цього терміна: «Метафора - появление нового значения в результате переноса наименования с одного объекта (класса объектов) на другой объект с целью его характеризации или номинации на основе сходства, аналогии.» [3, с. 64].

Зазначимо, що в досліджуваному романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» можливо виділити п'ять семантичних типів метафори:

Номінативна метафора - це метафора, «утратившая образность и служащая прямым именованием» [3, с. 64]. Наприклад:

«an emerald-green cloak» [14, c. 62].

Образна метафора - це метафора, «возникающая как ассоциация человеческого чувства (зрения, слуха, обоняния и др.) с объектами реального мира и человеческого (антропоцентрического) осмысления органического / неорганического мира» [3, с. 64]. У романі це, наприклад:

«Mr. Dursley stopped dead. Fear flooded him» [14,c.7];

«Містер Дурсль відчув, як на нього накочує хвиля страху» [8, с. 7] тощо.

Мовна метафора - це метафора, «отражающая социальный опыт носителей языка, имеющая системный характер употребления, воспроизводимая и анонимная» [3, с. 64]. Наприклад:

«green years» [14, с. 9] - «зелений молодик» [8, с. 10].

Художня метафора - це «индивидуальная метафора, имеющая авторство, невоспроизводимая в языке и выполняющая разнообразные эстетические функции» [3, 64]. Наприклад:

«Доглянута вулиця тиха спала під чорнильним небом» [8, с. 24 ];

«Містер Дурсль потряс головою і спробував викинути з неї кішку» [8, с. 5]...

Останнім часом увагу мовознавців привертає так звана когнітивна метафора. Цей тип метафори виступає як одна з форм концептуалізації світу, когнітивний процес, що виражає і формує нові поняття і без якого неможливе одержання нового знання. По своєму джерелу когнітивна метафора відповідає здібності людини уловлювати і створювати подібність між різними індивідами і класами об'єктів. При більш загальному підході когнітивна метафора розглядається як бачення одного об'єкта через інший і в цьому змісті є одним зі способів репрезентації знання в язиковій формі. Наприклад:

As he drove toward town he thought of nothing except a large order of drills he was hoping to get that day [14, p. 7];

«Його голова знову була забита дрелями» [8, с. 6].

Зазначені метафори наповнені колективною свідомістю, що є не тільки виразниками несвідомого, але і володіють значним впливовим потенціалом. Крім цього, використання когнітивної метафори є прийомом залучення читацького уваги, виступаючи свого роду суггестивним засобом і впливаючи на двох рівнях - свідомості і підсвідомості.

Слід особливо зазначити широке використання в романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» і такого експресивного мовного засобу, як порівняння. Порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві [3, с. 211]. Наприклад:

«Aunt Petunia looked as though she'd just swallowed a lemon»;

«Вид у тітки Петунії був такий, немов вона проковтнула лимон».

«Hagrid suddenly pulled out a very dirty, spotted handkerchief and blew his nose with a sound like a foghorn» [14, p. 69];

«Хагрид раптово витяг звідкись брудну, покриту тишами носову хустку і висякався голосно, ніби завила сирена» [8, с. 71];

«Не brought the umbrella swishing down through the air to point at Dudley — there was a flash of violet light, a sound like a firecracker, a sharp squeal, and the next second, Dudley was dancing on the spot with his hands clasped over his fat bottom, howling in pain. When he turned his back on them, Harry saw a curly pig's tail poking through a hole in his trousers» [14, c. 73].

«Він схопив свою парасольку, завертів нею над головою, а його голос загримів немов грім... Потім спалахнуло фіолетове світло, і роздався такий звук, немов вибухнула петарда» [8, с. 75] і т. д.

Автор, створюючи порівняння, використовує тричленну будову:

Те, що порівнюється, або «предмет» порівняння (лат. comparandum).

Те, з чим порівнюється, «образ» (лат. comparatum).

Те, на основі чого порівнюється одне з іншим, ознака, за якою відбувається зіставлення (лат. tertium comparationis). Наприклад:

«Uncle Vernon nearly crashed into the car in front. He turned right around in his seat and yelled at Harry, his face like a gigantic beet with a mustache...» [ 14, p. 32].

«Обличчя дядька Вернона нагадувало гігантський буряк з вусами» [8, с.34].

У системі засобів увиразнення мовлення порівняння виступає, чи, точніше, психологічно сприймається читачем як форма ускладнення епітета, своєрідний розгорнутий епітет. Проста вказівка на ознаку, що вимагає підкреслення не завжди задовольняє вимоги виразності. Аби безпосередніше вплинути на почуття, потрібно більш конкретне уявлення про ознаку, про яку слід нагадати й до якої привертається увага. Тому інколи найменування ознаки супроводжується зіставленням означуваного з предметом або явищем, що має дану ознаку в повній мірі. У романі ми можемо виділити наступні основні типи порівнянь — просте та поширене.

  1. Простим називається порівняння, у якому порівнювані предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками, наприклад:

«Piers was a scrawny boy with a face like a rat» [14, с. 31].

«Пірс був кощавим хлопчиськом, дуже схожим на пацюка» [8, с. 32].

Поширеним називається порівняння, у якому порівнювані предмети зіставляються одночасно за кількома ознаками, наприклад:

«His face went from red to green faster than a set of traffic lights. And it didn't stop there. Within seconds it was the grayish white of old porridge» [65,c.46];

«Його червоне обличчя раптом стало зеленим, причому швидше, ніж міняються кольори на світлофорі... Через кілька секунд обличчя його стаю сірувато-білим, як засохла вівсяна каша» [8, с. 46];

«Не had a large pink face, not much neck, small, watery blue eyes, and thick blond hair that lay smoothly on his thick, fat head. Aunt Petunia often said that Dudley looked like a baby angel — Harry often said that Dudley looked like a pig in a wig» [14, c. 27].

«Тітка Петунья часто повторювала, що Дадлі схожий на маленького янгола, а Гаррі говорив про себе, що Дадлі схожий на свиню в перуці» [8, с. 28];

«Dumbledore's silver hair was the only thing in the whole hall that shone as brightly as the ghosts» [14, c. 152] i т. д.

«Срібне волосся Дамблдора сяяло яскравіше, ніж Примари, яскравіше, ніж що-небудь у залі» [8, с. 153].

Таким чином, можна зробити висновок про те, що лінгвістичні особливості романів Дж. Ролінг, зокрема такі засоби лінгвістичної атракції, як метафора та порівняння, відіграють значну роль у досягненні їх значної популярності.

Література:

  1. Авеличев А.К. Возвращение риторики // Общая риторика. - М.: Прогресс, 1986.
  2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1969.
  3. Базовый словарь лингвистических терминов / Л.П. Столярова, Т.С. Пристайко, Л.П. Попко. - К., 2003.
  4. Безменова Н.А. Неориторика: Проблемы и перспективы // Семиотика. Коммуникация. Стиль. - М.: Наука, 1984.
  5. Быков Д. Нагии и наглы или В защиту полукровок // Огонёк, - 2001. - № 47.
  6. Ермакова О.П. Метафоризация как средство выражения оценки общественно-политической ситуации // Русский язык конца XX столетия (1985-1995). - М., 1996.
  7. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. - М.: ИТДГК «Гнозис», 2003.
  8. Ролинг Дж.К. Гарри Поттер и философский камень. - М.: РОСМЭН - ПРЕСС, 2004.
  9. Словарь иностранных слов // Под ред. И.А. Васюковой. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1998.
  10. Словарь русского языка / Под ред. А.П. Евгеньевой: В 4-х т. - М., 1982. - Т.1.
  11. Сорокин Ю.А. Введение в этнопсихолингвистику. - Ульяновск, 1998.
  12. Сучасний тлумачний психологічний словник / Под ред. В. Б. Шапар. - X., 2005.
  13. Hybels R. Communicating Effectively. - Oxford, 2000.
  14. Rowling J.K. Harry Potter and Philosopher’s Stone. Bloomsbery Publishing. - L., 1997.

Л-ра: Ономастика і апелятиви. – Дніпропетровськ, 2007. – Вип. 30. – С. 196-201.

Біографія

Твори

Критика


Читати також