Олександра Їжак. Вчитель, який змінив моє життя
Вчитель мого життя
Вчитель мого життя — моя ж фантазія.
На перший погляд це доволі егоїстично , але це не так.В тяжкий період мого життя, коли від мене відвернулись всі друзі, та батьки стали моїми ворогами, мені був потрібен хтось, хто б підтримував мене та допомагав мені жити далі.Спочатку я намагалась знайти нових друзів, але після кількох спроб я тільки ще більше розчарувалась людях і в додаток отримала проблеми з довірою.І тут у голову мені прийшла ідея: Якщо я не можу знайти потрібну мені людину, то чому б мені не створити її?
Це була ідеальна ідея, я боялась будь-кому розказувати про себе, тож потрібна була б така, яка б знала що у мене в душі, та в думках.Фантазія мені тоді добре допомогла, обирати приклад конкретної людини для цього, я не хотіла.Тож я вирішила взяти повністю протилежну копію себе.Це була така сама я тільки інша, якщо я була тиха, сором’язлива людина яка навіть за себе постояти не могла.То моя копія була тихою, проте людиною яка могла легко постояти за себе, вона легко знаходила нових друзів, легко спілкувалась навіть з незнайомими її людьми.Але, я прекрасно розуміла, що ідеальних людей навіть у чиїсь фантазії не може існувати, тож я додала їй агресію.Якщо її розізлити, то це буде дуже погано, тому що вона доведе будь-кого до істерики, навіть найстійкіших.
Звісно я прекрасно розумію що це всього лиш моя фантазія, і мені не потрібно її вважати як окрему що існує людину, тому, вона стала щось типу моїм мозком який навчився розмовляти.
Вона (так я і буду її називати, бо звуть її так само як мене), не рідко допомагала мені у важких ситуаціях, у сварках, тримати емоції та перемагати, в депресії, не вчинити самогубство. Також, я вдячна їй за те, що не дозволила мені лінуватись, коли я тільки починала писати свою першу книгу, я в місяць писала не більше двох сторінок, згодом я взагалі перестала писати, але вона змушувала мене писати через силу, хоч в деякі моменти це було дуже важко зробити.Вона допомагала мені стримувати себе у руках, щоб не зійти з розуму чи не впасти в депресію.Вона змушувала читати багато книжок, таких як, пригодницькі, фентезі, детективи, психологія, історичні, жахи.Завдяки цьому за два роки я прочитала понад п'ятдесят книжок, більшість що я придбала я невдовзі продала аби назбирати кошти на опублікування своєї другої книги.
Саме через це я їй і вдячна, вдячна своїй фантазії.
Вона допомогла стати на правильну стежину як кажуть.І як результат, я стала більш нейтральна до стресу та негативу, стала спокійніше, тепер мене важко роздратувати я навчилась постояти за себе.Більшість мого часу тепер йде на саморозвиток, пишу книги. медитую, читаю книги, пишу вірші, роблю різні креслення що надалі допоможуть мені вступити до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на факультет архітектури.Школа відійшла на другий план, як вона каже (тобто я кажу, але щоб було зручніше буду казати вона) :«Школа є зараз, і через три роки її вже не буде, а письменництво та твій саморозвиток залишаться з тобою до кінця життя ».Батьки сваряться що я стала погано вчитись і без освіти я нічого не зможу, але вони й гадки не мають які в мене плани та ким я стану, а я стану письменницею, і буду досягати своєї мети не зупиняючись.
Я вдячна своїй фантазії за те що навчила мене єдиній істині : Досягти мети, можна лише, силою волі та діями, що залежать від бажання людини досягнути мети.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
