Борхес - письменник, який змінив світову літературу
Творчість Хорхе Луїса Борхеса - це новий вимір у світовій літературі. Його оповідання, поєднуючи в собі художню вигадку, езотерику та інтелектуальні роздуми, створюють унікальний світ, який вражає своєю оригінальністю та глибоким змістом.
Борхес часто використовує прийоми, які збивають читача з пантелику. Його оповідання часто починаються з несподіваних поворотів сюжету, а в них часто зустрічаються жарти, зрозумілі лише посвяченим. Однак, незважаючи на це, мова Борхеса проста та іронічна. Він описує найфантастичніші сцени простими словами, що дозволяє читачеві легко поринути у світ його творчості.
Його друг і співавтор Адольфо Біой Касарес називав твори Борхеса "перехідною формою між есе і оповіданням".
Твори Борхеса надихнули покоління письменників та митців. Вони показали, що література може бути не лише засобом розваги, а й способом досліджувати філософські та екзистенційні питання.
Канадський письменник-фантаст Вільям Гібсон так описує свої відчуття від першого читання оповідання Борхеса "Тлен, Укбар, Орбіус Терціус", яке у формі енциклопедичної статті описує вигадану країну. "Якби я розумівся на програмуванні, - пише Гібсон у своїй передмові до збірки коротких оповідань Борхеса "Лабіринти". - У мене було би відчуття, ніби я встановлюю програму, яка одного дня перетвориться на величезну інформаційну мережу".
Півстоліття тому, коли новаторська збірка "Вигадані історії" вперше вийшла англійською, Борхеса практично не знали за межами літературних кіл Буенос-Айреса, де він народився у 1899 році, і Парижа, де його твори вперше переклали в 1950-х роках.
1961 року міжнародні видавці присудили йому першу премію Форментор за видатні літературні досягнення, і він миттю злетів на п'єдестал світової слави.
Разом з ним премію отримав Семюель Бекетт, а поміж інших номінантів були Алехо Карпентьєр, Макс Фріш і Генрі Міллер. Завдяки нагороді "Вигадані історії" та "Лабіринти" переклали англійською, і Борхес отримав міжнародне визнання й популярність.
Сюжети-лабіринти
Від самого початку Борхес був письменником, який синтезував традиції та епос багатьох культур. Він виріс на книжках. Його батько, від якого Борхес успадкував хворобу очей, що призвела до сліпоти у віці 55 років, був доволі успішним літератором.
"Він написав кілька віршів, непоганий історичний роман і зробив перший переклад іспанською "Рубаят Омара Хайама" з вільного англійського переказу", - розповідає Дональд А. Єйтс, один з перших американських перекладачів Борхеса.
Бабуся-англійка читала майбутньому письменнику класику англійської літератури. "Хлопчик був короткозорим і утік від реальності в світ друкованого слова", - каже Єйтс.
У дитинстві Борхес писав багато віршів і часто бував у бібліотеці, де читав розлогі опуси Семюеля Тейлора Колріджа і Томаса де Квінсі з енциклопедії "Британіка". Він провів свої юнацькі роки в Женеві та Іспанії. А коли виріс працював бібліотекарем, а потім директором Національної бібліотеки в Буенос-Айресі.
До 1930 року Борхес опублікував шість книг: три збірки поезій і три збірки есе. А за десять років з 1939-го до 1949-го він написав і опублікував майже всі свої видатні твори.
"Кожен письменник створює своїх попередників, - писав Борхес в есе про Кафку. - Його творчість змінює наше уявлення про минуле, так само, як і про майбутнє".
На самого Борхеса суттєво вплинули Пол Валері й Артур Шопенгауер, а також світова література від "Беовульфа" і Кабали до Данте.
Він перекладав твори Волта Вітмена, Едгара По, Джеймса Джойса, Вільяма Фолкнера, Вірджинії Вулф, Андре Жида, Франца Кафки, а також староанглійський і скандинавський епос. Його улюбленими авторами були Марк Твен, Роберт Стівенсон, Льюїс Керрол, Джозеф Конрад, він захоплювався оповіданнями Генрі Джеймса та Ринга Ларднера.
"Проза Борхеса - це майстерний сплав популярних сюжетів масової культури - детективів, наукової фантастики - з архітектурною композицією та філософськими роздумами. Він любив Буенос-Айрес, але світ, який він створив у своїх творах, це, по суті, - лабіринти бібліотеки".
Новаторські знахідки і філософія Борхеса чудово відображені у "Вигаданих історіях". Він був одним із перших письменників, хто почав змішувати жанри. Оповідання "Сад розбіжних стежок", приміром, написане як свідчення доктора Ю Цуна, німецького шпигуна китайського походження, який "залишає все, щоб написати роман і створити лабіринт".
Оповідання є суцільною грою в загадки і водночас притчею, головними героями якої є час і детективна історія. У США "Сад розбіжних стежок" вперше опублікували в журналі детективних оповідань і фантастики Ellery Queen's Mystery Magazine.
Герой оповідання-фентезі "У колі руїн" усамітнюється в стародавньому храмі, щоб створити в реальності людину зі своїх снів. Цілком у дусі Борхеса виникає містична дилема, чи оповідач бачить сон, чи насправді він сам є персонажем чийогось сну?
Книжки-фантоми
"Вигадані історії" також відображають оригінальний і постмодерністський погляд Борхеса на книжки й тексти. У 1941 році він писав: "Писати великий роман є важкою справою та безглуздою примхою… Краще удавати, що ця книжка вже існує, і написати до неї коментарі чи післямову. Оскільки я прагматичний та ледачий, вважав, що краще писати замітки про вигадані книжки".
Однією з перших літературних фікцій Борхеса є "Спроба аналізу Аль-Мутасім" (1938). Це - короткий огляд вигаданого твору, написаного начебто адвокатом з Бомбея, який "відмовився від мусульманської віри своїх батьків".
У "Вавилонській бібліотеці" йдеться про всесвіт, який називається "Бібліотека", і "складається з невизначеної, можливо, нескінченної кількості шестигранних галерей з величезними вентиляційними шахтами всередині, оточеними дуже низькими перилами".
Борхеса називають батьком латиноамериканського роману. Без нього, вочевидь, не було би ані Маріо Варгаса Льоси, ані Маркеса, ані Карлоса Фуентеса.
Письменник помер у 1986 році, але і досі залишається популярним. "Сьогодні ми можемо сміливо назвати Борхеса найвидатнішим письменником XX століття", - пише Сюзанна Джил Левін, перекладачка і головний редактор п'ятитомного видання творів Борхеса в Penguin Classics.
"Оскільки він створив новий літературний континент між Північною та Південною Америкою, Європою та Новим світом, класикою та сучасністю. Борхес написав найоригінальніші тексти свого часу і навчив нас, що нічого нового немає, що творчість - це відтворення, що всі ми є одним суперечливим розумом, пов'язаним між собою в часі і просторі, що люди не тільки вигадують історії, але й самі є вигадкою, що усі наші думки є вигадкою, і всі знання - також".
"Інтернет, в якому сходяться весь час і простір, здається, також був винайдений Борхесом, - додає дослідниця. - Згадайте, наприклад, його оповідання "Алеф". Перша літера єврейського алфавіту стає точкою, в якій сходиться весь час і всесвіт".
Геніальність творів Борхеса постійно відкривається для нових читачів і письменників. Це гідно автора, який колись написав: "Я завжди вважав, що рай буде схожим на бібліотеку".
Джейн Чабаттарі
