Філіпчук Уляна. Вчитель, який змінив моє життя
Одного разу Земля сколихнулася, а моє серце забилось так шалено, що здавалося, ніби я потрапила в інший світ. Це відчуття я запам’ятаю назавжди: короткочасний звук пролунав у моїй голові, змусивши повернутися в реальність та змінити світогляд.
«Так, це справжнє диво!» - подумала я. Ледве, відійшовши від почуттів, осмислила, що відбулося. Скільки ж днів я жила в невігластві? Тільки він зміг відкрити мені очі, стати вчителем. Це було справді неймовірне почуття, таке, що не можливо передати словами.
От уявіть: ви живете, нічого не знаючи з певної теми, а одного дня ваш розум просвітлюється, легені наповнюються свіжим та холодним повітрям, який ніби омиває їх. І це все відбувається по одній простій причині – у ваш мозок надійшла певна кількість інформації, що змусила задуматися та сколихнутися. Ви більше не та людина, яка стояла ще мить тому та спостерігала за сяйвом зірок (хоча іноді так необхідно робити), а та, що подорослішала. Звичайно, ваш вік не змінився. Ви тільки збагатилися духовно. Це може звучати дивно, але саме так і відбувається! Тому я хочу розповісти вам свою історію.
Це був звичайнісінький день, наповнений рутиною. Я знову навчалася та думала над своїм життям. «Ви, мабуть, уже помітили, що ця історія ведеться від мого імені». Насправді моє життя не є легким, але я завжди старалася помічати хороші речі, хоча це зовсім не завжди вдавалося. Звичайно, це не доходило до того, коли несвідомо одягла рожеві окуляри. Проте мені чогось не вистачало. Напевно, щастя. «Для чого ж я живу?» - такі думки переслідували мене постійно. «Я навіть не обрала професію, то що ж буду робити далі?» - голос не втихав у моїй голові, хоча намагалася його подавити. Усі ми іноді стикаємося з думками такого типу, але не знаємо, що з ними робити. У світі так багато можливостей, а ти навіть не усвідомив за, що взятися. Насправді, це дуже складно. Адже існують такі люди, як я, котрі стараються спохватитися за все.
Моя особа вирішила й науки вивчати, і психологію, крім того займатися малюванням, в’язанням, шиттям, танцями, співом, кулінарією, письмом, читанням і багато, чим іншим. Мені кажуть, що не можливо опанувати все на світі, але я чомусь зациклилася на цьому. Хотілося, напевно, щось довести іншим. Це дуже важко, коли прагнеш до чогось великого, але навіть не знаєш, з чого почати. Тому цей день був для мене звичайним, наповнений рутиною, що крутилася за годинниковою стрілкою, здійснюючи оберт у 360 градусів. Але сталося те, чого я не очікувала. Бо прийшов Він та змінив моє життя, ніби вказавши напрямок мого шляху. Звичайно, цей герой існував вічно, але в мою свідомість вирішив заглянути тільки зараз. «Хто ж цей «Він»?» - запитаєте ви. Я відповім: «Світ!». Так, це саме він! Цей момент, мабуть, запам’ятається мені навічно. Було неочікувано й прекрасно, ніби хтось поглянув у мої вічі й сказав одну-єдину фразу, яка закарбувалася в моїй пам’яті. У той момент я зрозуміла, для чого існую. Моє призначення повстало перед очима. «Я повинна жити», - промайнула думка в голові, коли затамувала подих моя постать. Так, повинна жити, щоб бодай-чимось допомогти світові. Раптом захотіла зробити внесок для нього, щоб побудувати щасливе майбутнє для інших. Але насамперед, звичайно, що повинна жити на благо собі. Проте ось таке моє призначення. Я мушу жити та вберегти цей світ від трагічного кінця.
Мій вчитель навчив мене бачити хорошу сторону монети, але й не забувати про погану. Ми повинні завжди робити висновки з того, що підкидає нам доля. Не можна зациклюватися на поганому, але й не жити з рожевими окулярами, котрі відривають нас від реальності. Так. вона буває справді жорстокою, ніхто це не заперечує, але ми повинні робити все, щоб потрохи змінювати її, вдосконалюючи себе. Життя – шлях подій, котрі чередуються. Ми можемо спокійно обійти всі труднощі, коли зрозуміємо свій сенс життя.
Я зрозуміла, завдяки своєму вчителеві, що хочу стати науковцем, аби зробити корисні відкриття для світу та допомогти майбутньому нашої планети, Землі. Хотілось би врятувати кожного та збагатити їх тим, чим мене наділив Світ, тим чого їм не вистачало. Бо Він - мій дорогоцінний вчитель, котрий направив мене на правильний шлях. Я буду завжди пам’ятати ту мить, коли Світ звернувся до мене. Звичайно, що в цьому допомогла моя уява. Але хто ж ми без неї?
Ніколи не задумуйтеся над тим, щоб перервати шлях до мрій. Ми повинні жити. Так, саме Ти повинен жити! Навіть, якщо ваш розум не осяювала думка буття, усе одно існуйте! Кожен з нас робить внесок у майбутнє світу, у майбутнє інших людей. Стежте завжди за своїми думками, будьте сильними. Можливо, в одну чарівну мить ви зрозумієте, чому саме вам необхідно жити, бо ваш наставник допоможе вияснити причину.
Учителі дивовижні. Ким би вони не були, усе одно несуть дорогоцінний внесок у наш світ…
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
