Дячук Максим. Вчитель, який змінив моє життя

Загублене дитинство

Я народився у мальовничому куточку України – на Херсонщині. Моє рідне село, Кардашинка, оточене піщаними кучугурами, сосновим лісом, старими вербами і теплим лиманом, знаходиться недалеко від Херсона і веде свою історію від козака Кардаша із 18 століття. А ще раніше у плавнях біля річки Чайки (притока Дніпра) була козацька паланка, адже зовсім поряд місто Олешки, де колись була Олешківська Січ. Нащадки славних предків – кардашинці – дуже роботящі і завзяті, тому розквітало з кожним роком село гарними будинками, доглянутими садибами, щедрими врожаями овочів і фруктів.

Разом із друзями я поспішав до невеликої коли, де нас завжди чекали вчителі. Як цікаво проходили у нас шкільні свята, як швидко пролітали уроки у затишних класах. Потім повертався додому, до своїх рідних, до своєї кімнати з улюбленими іграшками, з галасливим папугою, смішними котиками і вірним песиком.

Так минали дні, змінювалися пори року, ми складали плани, мріяли про майбутнє.

Але це залишилось тільки у моїх спогадах і моїх снах, бо безтурботне дитинство у мене відібрали жорстоко і безжально. Довелося швидко дорослішати, змінюватися, учитися жити в нових умовах; цінувати речі, на які раніше абсолютно не звертав уваги. Моє життя і життя мільйонів українців змінила війна, яка принесла горе і смерть на нашу землю. Ми покинули рідний дім, все, що мали, і змушені були втікати. Я сумую за тим часом, за друзями, за своєю домівкою, за радісними усмішками моїх близьких, за спокійним, мирним дитинством, і зрозумів, настільки це важливо тільки зараз, коли це втратив. У серці живе надія, що зможу повернутися туди, де ми були такі щасливі, хоча зрозуміли це лише зараз.

Моя найбільша мрія – щоб закінчилася війна. Шкода, що саме вона стала вчителем для багатьох людей, змусила змінюватися і міняти світ навколо себе. Шкода, що ціна цих змін – сотні тисяч загиблих, поранених, переселенців, зруйновані, знищені міста і села, вкрадене дитинство у тисяч дітлахів, вкрадене життя у тисяч дорослих.

Цінувати кожен день, кожну мить, кожну посмішку близьких і рідних вчить нас лихо, яке відбирає ці миті, дні і радість.

Ми ніколи не станемо такими, якими були раніше; ми всі змінилися, кожен окремо і всі разом, але мрія і бажання у всіх однакові – мир в Україні.

            

                 

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»

Читати також


Вибір читачів
up