Міськів Вероніка. Вчитель, який змінив моє життя
Сьогодні важкий день. Втім, як і останні півтора року. На моєму обличчі помітно наслідки тривожних недоспаних ночей у вигляді темних мішків. Глянувши в дзеркало, помітила сумовитий блиск в моїх очах – це очікування довгожданої перемоги. Як і завжди, після довгого важкого дня я відкриваю книгу і занурююсь з головою у її фантастичний світ, зупиняючи час для себе.
Ох цей чарівний вимір новел, романів, поезії… Тут оживають слова, перед уявою постають різноманітні образи, наче актори на сцені. Моя фантазія переповнена картинками, змальованими з описів подій. За це я люблю літературу і знаходжу у ній затишок. Як би нам не було важко, і які б не були перешкоди на нашому шляху, завжди знайдеться книга, що заспокоїть, розрадить, розважить, іноді навіть краще, ніж близька людина.
Часом життя стає геть непередбачуваним. От і неочікувано у нашу країну пробралася війна. Вона йде швидко, рішуче, простягає свої кістляві брудні руки до життів та забирає їх, наче трофеї, а за нею тягнуться шлейфом паніка та звуки сирен. А що люди? Вони боряться, щодня змагаються зі смертю за майбутнє. Не без болю в серці я згадую перші тижні війни, довгі нічні тривоги, блекаути. І закарбувався у мене в пам'яті назавжди один момент. Чітко пам'ятаю перший блекаут. Це мав бути звичайний день. За вікном сяяло сонечко, люди кудись поспішали. Аж раптом повітря у тихому місті наче розітнуло виття сирени, що сповіщало про злощасні ракети. Тоді зникло світло, а разом з ним – зв'язок. Усю країну поглинула пітьма, а мене - страх. Здавалось, що це просто поганий сон наяву. Як таке могло статись? Я не могла повірити у те, що тут, у моїй рідній Україні відбуваються такі страшні речі. Саме тут прийшла мені на допомогу маленька книга, прочитання якої я завжди відкладала. До світла свічки на ній виблискував напис золотавого кольору «Іван Франко. Збірка творів». Я дала шанс цій книжці й до того ж дуже вчасно, адже тема твору «Мойсей» полягає у тому, що народ України має бути вільним і буде таким.
Це був день, коли я зрозуміла, що література – це портал в інший світ, де можна знайти насолоду, натхнення, прихисток та відповіді на всі запитання. Я відчула, як книга може підтримати у важку хвилину. Я довго ще сиділа при світлі свічок та ліхтариків, читаючи. У цей вечір, серед сторінок книги, я забула про всі проблеми, що тиснули на мої плечі. Світ вигаданих персонажів, солодких метафор захистив мене від страху та освіжив мій розум.
Література стала для мене найкращим вчителем, який змінив моє життя. Хоча, звісно, якби війна не дісталась моєї домівки, цього я б не зрозуміла. Та тепер я точно знаю, що книги назавжди будуть моїм джерелом натхнення.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
