Ольга Джумеля. Вчитель, який змінив моє життя
Моє оповідання призначене для читача, який чи яка сповнені любові, вміють фантазувати, критично мислять, не загубилися у вирії сього бурхливого життя та мають добрий розум. «Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя» (Г.С.Сковорода). Мабуть, вельмишановний читачу чи читачко, ти здогадався чи здогадалася, що саме добрий розум є моїм учителем, архітектором, творцем моїх думок та помислів. Розумними людьми не народжуються, а стають. Допитливість - шлях до розуму. Усвідомлення – харч для розуму. Як тільки я почала розуміти мову, користуватися нею, усвідомлювати навколишній світ, з моїх вуст посипалися запитання: що?,Коли?, Чому?, Де?, Хто?, Яким чином?, Який?. Так почався процес пізнання, накопичення досвідом, який триває по сьогоднішній день.” Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий” (Г.С.Сковорода).
На першій стадії, яку я охрестила дитинство, мій вищезгаданий учитель відкрив мені неймовірний світ любові, опіки, догляду з боку рідних, навчив любити, поважати, берегти навколишній простір та довкілля. А ставши на ноги я пізнала неперевершену красу цього навколишнього світу сповна. Я зачаровано спостерігала за природою вбраною у жовті, червоні, коричневі шати, приймала щедрі її дари, піднімала різнобарвні листочки з землі і ніжно пригортала їх до свого сердечка. Приємна насолода наповнювала моє маленьке тільце, коли я споглядала за блакитним небом та птаством, яке гордо кружляло у своєму ошатному королівстві. А те небо, щоб ще більше додати насолоди малечі, сонечко виводило погуляти, а тоді і місяць, навколо якого кружляли ясні зірочки, які раз –по-раз виблискували на оксамитовій блакиті. А розкішна зелень, безкраї простори та барвисті кольори наповнювали мою душу спокоєм та прихильністю. Щоразу, коли ніжні сніжинки виконували свої граційні па, я потрапляла у царство пустощів та бешкетування і вгамовувалася тільки тоді, коли легенький морозець залишав на щічках рум’янець та ніжно пощипував кінчики моїх тендітних пальчиків.
Мій розум не припиняв мені служити вірно і бездоганно. Він наполегливо вчив мене грамоти: читати, писати, рахувати. І цю стадію я назвала юніорською. І саме вона була найпродуктивнішою та найактивнішою у моєму житті. Саме в цей час я розправила крила, почала дихати на повні груди, пізнавати цей прекрасний світ у всіх його проявах: перевагах та недоліках, позитивах та негативах. «Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує» (Г.С.Сковорода). Щоб не загубитися у всіх цих «заростях» та «преріях», мій учитель запропонував мені знайти друзів («Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів» Г.С. Сковорода), визначитися з хобі, уподобаннями, інтересами, захопленнями. Нотки моєї буденності зазвучали гучніше, і я опинилася у вирії бурхливих та цікавих подій, знайомств, зустрічей. Тут мене, звичайно, чекали лабіринти розчарувань, перепадів настрою, невдач та нудьги. ”Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії” (Г.С.Сковорода). А я, не в засланні звичайно, а у милій моїй Україні, взялася до вивчення англійської мови. ЇЇ алфавіт, який співається, диграфи, дифтонги цілком і повністю поглинули мій час, а вимова зачарувала своєю неординарністю та неповторністю. Щоразу англійські ідіоми збивали мене з пантелику, але я не зупинялася, вперто йшла до мети. Мова англів, саксів та ютів допомогла мені впоратися з багатьма викликами сьогодення. Моє «брудне» вікно почало виблискувати спектром кольорів, переді мною відчинилися двері нових знайомств, я створила базу цікавих фактів, новинок та необхідної інформації. Я ніби стала новою людиною. «Нова людина має і нову мову» (Г.С.Сковорода).
На стадії зрілості вже я почала дбати про мого вчителя, постійно турбуючись про нього та підгодовуючи моїми «смаколиками» -знаннями. А він, наче дитина, радів усім моїм успіхам та перемогам, неймовірно пишався мною - його дітищем та вдалим творінням.
Гадаю, читачу, ти бажаєш , щоб я закінчила своє оповідання. Але зачекай хвилю, не поспішай. Я жадаю розповісти тобі про велику істину, а саме істину любові, яку я пізнала завдяки моєму величному сенсею. «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» (Г.С.Сковорода). Для мене любов-активний процес. Вона завжди зі мною: вдома, на роботі, під час відпочинку. Я ставлюся до цього глибокого почуття з великою шаною та звертаюся до нього: Ваше величносте! Моя любов подібна планктону. Я розповсюджую її як листівки, дарую, ділюся нею і навчаю моїх рідних та близьких користуватися цим даром Божим. Пізнати любов-це блаженство, навчити любити-мистецтво, розуміти - мудрість, ділитися нею-щедрість, відчувати її-насолода. «Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?» (Г.С.Сковорода). Любов-сонячне сяйво, подих землі, дзюрчання струмочка, щебетання птахів, шелест дерев… «Все минає, але любов після всього зостається».(Г.С.Сковорода).
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
