«Madres» — один із найкращих танцювальних альбомів року
Це легка та зрозуміла музика про перемогу життя над смертю. Її написала перуанська електронниця Софія Куртесіс. Розповідаємо її історію.
Наприкінці жовтня вийшов «Madres» — дебютний альбом Софії Куртесіс, перуанської артистки, діджея та продюсера, яка ще в юності переїхала до Німеччини та починала як учасниця берлінської техно-сцени 2000-х. Але справжня популярність прийшла до Куртесіс, коли вона відмовилася від «темного» звучання і звернулася до рідної латиноамериканської культури. Розповідаємо, як автобіографічна електронна музика Софії Куртесіс допомогла їй пережити смерть батька, врятувати матір та завоювати статус творця однієї з найкращих танцювальних платівок 2023 року.
Софія Куртесіс з дитинства відмовлялася відповідати стандартам, прийнятим у суспільстві у її рідному Перу. У католицькій школі її почали ображати за поцілунок із подругою: вчителі забороняли дівчаткам сідати з нею за одну парту, а її саму відправили спочатку до психіатра, потім до священика. Друзі перестали розмовляти з нею. Куртесіс перейшла до іншої школи, але звідти її вигнали — за фарбоване руде волосся та участь у місцевих андеграундних кінопроектах.
Софія ж мріяла про режисерську кар'єру і задля цього 2002 року переїхала з Ліми до Німеччини — їй тоді було 17 років. Але в кіноакадемію Баден-Вюртемберга вступити не вдалося, і вона вирушила спочатку до Гамбурга, де спробувала вивчитися на піарника, але покинула все і приїхала до Берліна. Там Куртесіс вивчала кіно та одночасно працювала ріелтором. Як зізнається сама артистка, жодного студентського режисерського проекту вона не завершила.
Зате нове оточення Куртесіс приймало її сексуальність, а сама вона зрозуміла, що музика їй набагато цікавіша, ніж режисура. При цьому Софія зберегла кінематографічний погляд на творчість, що вплинуло на ритми та мелодії її треків. Їх легко уявити саундтреками до фільму або накласти на відео, зняте на телефон під час прогулянки містом.
«Я завжди кажу, що я — розчарований режисер. Ось чому мої треки схожі на колажі, - розповідала Куртесіс в інтерв'ю Pitchfork. — Я бачу пісню ще до того, як її напишу. Я буквально мрію про неї. Все починається з відчуття, яке перетворюється на мелодію».
Софія почала виступати з діджей-сетами у берлінських клубах. Семплами для її треків часто були начебто випадково записані голоси на вулицях Ліми чи Берліна, а натхненням — латиноамериканська музика та ритм великих європейських міст. До 2018 року Куртесіс стала відома у берлінській техно-тусовці, але не більше. А перший крок до ширшої слави вийшов випадковим. Як артистка пізніше зізналася в інтерв'ю The Guardian, якось вона напилася і відправила свій трек WinWin San Акселю Боману — співзасновнику шведської звукозаписної компанії Studio Barnhus, впливової серед електронників. Куртесіс пощастило: трек сподобався Боманові — і вийшов на збірнику лейбла.
Саме тоді її музика почала віддалятися від трендів техно-сцени, а увага з боку надала артистці впевненості. Сама вона це пояснювала так:
Я поважаю своїх друзів, які бездоганно виготовляють електронну музику, добре спродюсований жорсткий звук. Але іноді мені дуже хочеться запитати їх: Вам самим не набридло весь час бути ідеальними? Писати гарні пости про свої виступи? У цій індустрії ти зазнаєш великого тиску, тому що дуже складно постійно бути в моді. Раніше я теж намагалася догодити індустрії. Тепер мене це хвилює менше. Коли я грала у важливих клубах, я відчувала: «Я повинна видати найкрутіший, найзанудніший звук». А потім сказала собі: «Ні, я робитиму тільки те, що мені подобається, і, якщо мене більше не запросять, я поважатиму це рішення».
Після релізів на Studio Barnhus Софією зацікавився британський лейбл Ninja Tune. А сама вона ще більше поринула не просто в латиноамериканські мотиви, а в своє перуанське минуле. На обкладинці EP Fresia Magdalena (2021) зображено зібраний з бетонних блоків храм Сарити Колонії — перуанської святої, яку не визнає католицька церква. Місцеве ЛГБТК-ком'юніті вважає її своєю покровителькою. Міні-альбом названо на честь матері Куртесіс Фрезії та приморського району Ліми Магдалена-дель-Мар, де вона народилася.
Присвятити платівку Софія вирішила своєму батькові Ніколасу, який помер від лейкозу у 2020 році. Куртесіс повернулася до Перу, щоб провести останні дні з батьком: вони часто сиділи на березі Тихого океану і дивилися на хвилі - так Ніколасу було легше переносити біль. Трек «La Perla» якраз відсилає до цих прогулянок: час забирає близьких, наче вода накочує на берег, але життя довкола продовжується. А ще на Fresia Magdalena Софія вперше використала в треках свій вокал — співати і грати на фортепіано її навчив у дитинстві саме батько.
Біль від втрати близької людини, цькування у школах та спогади про жорстку політичну обстановку в Перу 1990-х (батьки Софії були правозахисниками в роки режиму Альберто Фухіморі та брали доньку з собою на акції протесту) Куртесіс зуміла обернути у легку танцювальну музику. І вона нарешті принесла їй комерційний успіх та широке визнання. Софію почали запрошувати вже не просто діджеєм на вечірки, а як повноцінну артистку, зокрема на фестивалі Primavera Sound та Glastonbury, а також на розігрів до електронника Caribou.
«Мої попередні EP були про щастя та його втрату, а також про триденні рейви з найкращими друзями, але цей [„Fresia Magdalena“] схожий на роздуми про моє життя», — розповіла Софія в інтерв'ю NME.
Згодом Софія дізналася, що її матері діагностували метастатичний рак легень. Історія повторювалася: між концертами Куртесіс літала до Перу, щоб бути поряд із Фрезією. Потрібна була операція, але лікарі в Лімі відмовлялися, оскільки не були впевнені, що Фрезія її перенесе. Тоді Софія вирішила звернутися до Петра Вайкочі — фахівця з онкологічної хірургії у берлінській клініці «Шаріте». «Якщо хтось зв'яже мене з Петером Вайкочі, я присвячую йому [лікарю] пісню. Мені потрібно лише дві хвилини, щоб поговорити з ним», — написала у сторіс Куртесіс.
Їй знову пощастило: Вайкочі відгукнувся та успішно прооперував Фрезію. А Куртесіс дотрималася свого слова — записала трек «Vajkoczy», який увійшов до її дебютного альбому «Madres» («Матері»). Критики називають платівку одним із найкращих танцювальних альбомів 2023 року.
«Одна з чудових особливостей Латинської Америки — у тому, що ми справді поклоняємось нашим мамам. Вони як наші маленькі святі», – каже Куртесіс.
«Madres» — не лише посвята Фрезії та іншим матерям, а й щоденник подорожей Куртесіс, з яких вона привезла записи, що стали семплами, та історії, які перетворилися на сюжети пісень. Перед смертю батько взяв із Софії слово, що вона багато подорожуватиме і документуватиме свої пригоди. Куртесіс вже поїздила по Перу, Панамі, Коста-Рікою та Гватемалі. Каже, що хотіла «взяти всього потроху», щоб зробити «свою електронну сальсу». Наприклад, вона познайомилася з родиною Баллумбросіо — музикантами, дослідниками афро-перуанської культури, спадкоємцями знаменитого перуанського скрипаля, кахонеро та танцюриста Амадора Баллумбросіо. Вокал та кахон у виконанні молодших Баллумбросіо увійшли до треку «El Carmen».
Альбом Madres став продовженням EP Fresia Magdalena, але з тією різницею, що це музика перемоги над смертю. У вже згаданому треку «Vajkoczy» клавішний семпл нагадує биття серця і поєднується з іншими звуками, символізуючи повернення до життя. Тема великої пісні "Madres" - турбота і підтримка: "Ven, niño que estas ahí, vuelve a casa, vuelve a casa" ("Іди, дитино, ти тут, йди додому, йди додому"). Трек «Si Te Portas Bonito» («Якщо ти поводитимешся добре») ритмічно продовжує «Madres», але це вже звернення до коханого чи коханої.
У "How Music Makes You Feel Better" техно-звучання - це посилання на становлення Куртесіс як артистки. Посвячення Берліну — «Funkhaus» — у середині наповнюється латиноамериканськими мотивами і перетворюється на ембіент-трек «Moving Houses», у якому чується то церковний орган, то тріск платівки. У «Habla Con Ella» набір семплів перетворюється на сальсу, а «Estación Esperanza» починається з піснеспівів перуанського протесту проти гомофобії, які змінюються засемпльованою фразою «Que horas son mi corazón» («Котра година, моє серце») з пісні знаменитого франко-іспанського співака Ману Чао.
"Madres" - це відмова Куртесіс від наносного пафосу берлінської сцени і вираження вразливості. «Мені так набридло перебувати в цьому техно-світі, де все здається таким крутим та ідеальним. Тому що це неправда», - зізналася вона. Крутими Софія вважає лише тих, хто допомагає іншим. І на знак подяки запросила Петера Вайкочі та його колег потусуватись разом у свій улюблений берлінський клуб «Бергхайн».
