30.11.2023

Суспільно-культурні виклики у творчості Йосано Акіко

О. І. Комаха

Стаття досліджує суспільно-культурні виклики у творчості японської поетеси Йосано Акіко (与謝野晶子). Акцентується увага на революційному змісті поезії та зв’язку особистості автора з його літературною творчістю. Порівнюються традиційні та сучасні культурні та літературні особливості у творчості поетеси. Ключові слова: танка, японська поезія, Йосано Акіко, Мейдзі, література, жіноча література, Ранкова Зоря.

Постановка проблеми. У статті досліджуються суспільно-культурні виклики у творчості японської поетеси Йосано Акіко ХІХ — ХХ ст. Акцентується увага на «революційній» та «жіночій» ліриці у поезії XX ст. та вплив літератури «жіночого потоку» на японську поезію. В нашій статті, ми досліджуємо проблему цензури багатовікових традицій, заборон і правил, а також вплив революції Мейдзі, яка призвела до виникнення нових течій у літературі та створення модернових гуртків у тогочасній Японії. Постать Йосано Акіко та її творчість унікальні для цього періоду. Йосано Акіко була на межі, між стародавньою та сучасною літературою. Вона ідеально компонувала стародавні образи і сучасний побут у своїх танка та нетипові образи у сінтайсі. Важливим є: визначити суспільно-культурні виклики у творчості Йосано Акіко та позначити особливості японської жіночої поезії за допомогою біографічного методу та методу поетологічного аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Творчість Йосано Акіко активно досліджується як японськими, так і українськими науковцями. Серед них, можна виділити таких науковців, які займалися проблематикою творів Йосано Акіко: І. Бондаренко «Розкоші і злидні японської поезії», А. Долин «Японский романтизм и становление новой поэзии», Tsuchiya Dollase, Hiromi «Awakening Female Sexuality in Yosano Akiko’s Midaregami», Janine Beichman. «Embracing the Firebird: Yosano Akiko and the Birth of the Female Voice in Modern Japanese Poetry»,芳賀徹『みだれ髪の系譜』.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Особлива увага нашого дослідження приділяється революційному змісту поезії Йосано Акіко, вплив оточення та суспільні відносини на літературну творчість автора.

Мета статті. Головною метою нашого дослідження є визначення суспільно-культурних викликів у творчості Йосано Акіко та аналіз особливостей японської жіночої поезії.

Виклад основного матеріалу. В японській літературі ХІХ — ХХ ст. мало відомих жінок-поетес. Але жінок, які були б відомі своїми революційними поглядами — ще менше. Це зумовлено, перш за все, складним економічним та соціальним станом Японії в той період і традиційними поглядами на місце жінки у суспільстві. В першу чергу, мова йде про реформи періоду Мейдзі (1868-1889 рр.), які докорінно змінили не тільки соціальний устрій країни, а й образ мислення і стан душі звичайних японців. Зовсім по-іншому вони стали дивитись на світ, який раптово відкрився перед ними у своєму різноманітті.

Якщо згадати Мурасакі Сікібу, Сей Сьонагон, Оно-но Коматі та ін., то для них, завжди найголовнішою темою в літературі була тема кохання. Йосано Акіко, хоч і наслідувала традиції минулого, але пильно дивилась у майбутнє. Іноді, своїми манерами і стилем поведінки вона нагадує нам Йоко з роману Такео Арісіма «Жінка» (1919 р.), яка, на противагу традиціям і волі батьків, так само відмовилась бути звичайною домогосподаркою, відмовлялася підтримувати конфуціанські та буддійські традиції, які диктували, що жінка — це ніщо, жінка — це брудна істота, на відміну від чоловіка, який вважався найголовнішим господарем у домі та покровителем у суспільстві.

У антологіях «Весняне бездоріжжя» 「春泥集」（1911 р.) і «Хвилі синього моря» 「青海波」 (1912 р.) Йосано Акіко звертається до такої тематики, як пологи і смерть дитини. Ці вірші наділяли зображуваний об’єкт суб’єктивними відчуттями спостерігача. Ця тема особливо розкрита у вірші «Світанок у пологовій палаті». 「産室の仅明」 Поетеса, немов кидає виклик суспільству з його традиційним замовчуванням актуальної теми. Вірогідно, такий революційний настрій та погляди, наближені до європейського уявлення про рівноправ’я, з’явися в неї з самого дитинства. Батько не приймав Акіко, родина навіть вирішила віддати її на виховання знайомим до того часу, поки в родині не народився третій син. Тільки тоді Акіко змогла повернутися в рідну домівку.

Вона не захотіла витрачати своє життя на старі традиції, а замість цього, разом з епохою, творила себе. На велику диву батька, Акіко знала мову і японську та зарубіжну літературу не гірше його синів. При цьому, могла сама писати і складати вірші.

О наставнику шкільний,
Незайману дівчину
Ти ще не обнімав
Не цілував
А вчиш як жити
(пер. М. Федоришина) [3, с. 119].

Про себе Акіко писала: «Я ледве могла дочекатись тієї миті, коли нарешті гасили світло, закінчувалася вечірня метушня в будинку і можна було годину або півгодини приділити читанню. При незначному освітленні, ховаючись від батьків, з важкістю розглядала я рядки Сей Сьонаґон і Мурасакі Сікібу» [цит. по:1,с. 27-28].

Акіко довгий час не могла змиритися з тим, що чоловіки в цьому суспільстві стоять вище в соціальному житті, ніж жінки, з самого дитинства вона боролася проти цієї несправедливості. Проте, ці погляди не були радикальними і не означали повну зневіру у романтичних стосунках, навпаки, вірне і вічне кохання (вірогідно, під впливом стосунків з Йосано Текканом) було одним з головних мотивів її творчості. Образ вірної і люблячої, пристрасної жінки відображається в її поезії цього періоду.

Ти - сяйво зірок
У зимовому небі вночі
Однієї,- хтось скаже,
Ні - відповім, - всіх до єдиної.
(Переклад з яп. автора).

冬の夜の
星君なりき
一つをば
いふにはあらず
ことごとく皆
[2, Електронний ресурс]

Йосано Акіко могла майстерно цитувати класиків і використовувати їхні поетичні прийоми. Проте, важливим відхиленням від тем традиційної танка і є тема щасливого життя жінки, яку люблять в сім’ї і яка сама є дуже щасливою у шлюбі. На відміну від поетес Хейанської епохи, які вважали, що любов — це лише миттєвий сон, який розвіється серед гір у повітрі і більше ніколи не зможе повторитися, Йосано Акіко змальовує любов не як журбу, а скоріше, навпаки як те, що підштовхує до життя і дії. Цей прийом властивий японським модерністам початку XX-го століття.

Таким чином, рушієм для ліричного героя віршів Йосано Акіко, виступає не лише прогрес i реформи японського суспільства, революція чи, навіть, війна (яку поетеса побачила у Внутрішній Монголії і Маньчжурії), але й любов, причому, палка i відверта, ніким не скривджена любов.

В дев’ятнадцять
Я наче квітка Зів’яла б
Мов ріка пересохла б
Якби ішла за звичаєм старим
(пер. М. Федоришина) [3, с.132]

Поетеса змальовує життя людей на окупованих територіях зі співчуттям і розумінням. Тогочасні японські літератори вважали за краще уникати цього. Емоційне ставлення поетеси до зображуваного зближує її щоденникові антології танка з блискучими щоденниками минулого. Тут відчувається деяка схожість тем з іншими представниками журналу «Ранкової Зорі» 「明星」， завдяки яким її поезія змогла стати частиною соціального життя. Представники цього журналу також, на противагу всім факторам, писали про єдність між людьми. Наприклад, це добре позначено у вірші Ісікави Такубоку «Пам’яті адмірала Макарова». Це нова тема для японської культури — болісні переживання простої людини під час війни. Прикладом можуть бути такі вірші: Йосано Акіко «Брате, не йди на смерть» 「君死にたまふことなかれ」або Ісікава Такубоку «Ложка какао»「ココアのひと匙」.

Таким чином, пацифізм і, до певної міри, фемінізм — характерні ознаки поезії Йосано Акіко. Поетеса заповнює весь простір віршів метафорами і алегоріями. Використовуючи прийом макура-котоба, який був притаманний стародавній поезії. Особливість її віршів полягає в тому, що в них добре відчувається самоствердження і самостійність ліричної героїні. Вона сама може приймати рішення, думати і мислити, не чекаючи схвалення зі сторони. В віршах поетеси лаконічно і чітко проявляється революційна по змісту лірика протесту проти конфуціанських заборон. Особливо яскраво революційний характер «Ранкової Зорі» 「明星」 розкриває себе в спільній «жіночій» збірці сінтайсі і танка «Плащ кохання» 「恋衣」1905 року; у співавторстві з Томіко Ямагава та Масако Масуда.

Поетеса не вдавалася до точності зображення, її цікавила оригінальність суб’єктивного враження і реальних природних об’єктів.

Нелегким часом для Йосано Акіко і її чоловіка був момент, коли Теккан поїхав у Париж, залишивши сім’ю в Японії, Акіко так сильно сумувала, що наважилась поїхати за ним у далеку подорож, залишивши на цей час дітей та близьких. В майбутньому, ці подорожі вона опише у своїх щоденниках. Соціальні досягнення країн Європи настільки надихнуть поетесу, що після повернення на батьківщину вона звернеться до проблем жіночої емансипації в критичних статтях і «віршах нової форми» — сінтайсі.

Після смерті Теккана у 1935 році Акіко довгий час не могла писати вірші. Втративши близьку людину, вона вже не буде писати про довге і палке кохання, а більше звернеться до теми самоти, туги та розставання. Остання її збірка отримала назву: «Збірка білої сакури» 「白桜集」（1942 р. Посмертне видання).

Висновки і пропозиції. Йосано Акіко писала вірші революційного, соціально-побутового та ліричного змісту, за що часто піддавалась критиці, адже в ті часи, це був сміливий вчинок, як для жінки, яка, на противагу думкам оточуючих, та навіть свого батька, змогла довести всім, що в Японії також існує справжня, чуттєва і відверта жіноча література, яка не зазнала цензури ані з боку суспільства, ані з боку багатовікових традицій.

Список літератури:

Сулейменова А. М. Традиции литературы «Женского потока» в поэзии Ёсано Акико / А. М. Сулейменова // Известия Восточного института.-1997. - № 8: Япония (спец. вып.). - С. 27-36.
Йосано Акіко: перелік творів [Електронний ресурс]. - Оригінал: яп. - Режим доступу: http://www.aozora.gr.jp/index_pages/person885.html.
Японська література: хрестоматія: в 3 т. / упоряд.: І. П. Бондаренко, Ю. В. Осадча. - К.: ВД Дмитра Бураго, 2012. - Т. 3: XIX - XX ст. - 536 с.

Л-ра: Молодий вчений. – 2018. – № 1 (1). – С. 220-222.

Біографія

Твори

Критика