Археологічні зацікавлення Антоні Шнайдера (1825-1880)

Богдан Крушельницький

На початку археологічного дослідження нашого краю - в середині та другій половин XIX ст. працювала когорта вчених, досягнення яких ми тільки-но починаємо відкривати для себе. Серед цих дослідників виділяється постать Антоні Шнайдера - археолога, краєзнавця, архіваріуса, який першим розпочав створення каталогу археологічних пам'яток галицької України, значну частину з яких відкрив особисто або ж перепровірив на місці. У 1876 р. А. Шнайдер писав, що «...підготував археологічну карту Галичини в 10 таблицях, вживши різнорідних комбінованих позначень, уклав також археологічний словник, в який увійшло кілька тисяч місцевостей, і який почато від 1780 р.».

Народився А. Шнайдер 12 (за іншими даними 9) червня 1825 р. у с. Вільшанці біля Золочева на Львівщині. Походив з німецької родини, яка прибула в Галичину з Баварії. У1842 р. закінчив Львівську гімназію. Під час революції 1848 р. воював у лавах австро-угорської армії, перейшов на бік повстанців (гонведів), у битві під Капульно був поранений і потрапив у полон. Три роки був ув'язнений. Великий вплив на формування світогляду дослідника справив угорський патріот Телеким. В одній із розмов у тюрмі цей повстанець сказав А. Шнайдеру, що «...найкраще служити Вітчизні, досліджуючи її минуле»2. Після ув'язнення А. Шнайдер перебрався до Баварії, потім до Відня, а з 1859 р. осів у Львові. Протягом 1862-1864 рр. А. Шнайдер публікує свої перші краєзнавчі розвідки. Працював у закладі ім. Осолінських у Львові, де розмістив свій архів і отримав житло. Усі свої заощадження відкладав на закупівлю архівних документів, археологічних знахідок та краєзнавчих розвідок краю. «Незабаром у Львові, - згадує В. Подгурський, - не було історичного місця, яке 6 він не обстежив. Кожну зароблену копійку відкладав на закупівлю документів, не раз не ївши протягом дня»3. На підставі зібраних джерел 1868 р. почав видавати «Енциклопедію до краєзнавства Галичини, через нестачу коштів і байдужість офіційних властей вийшло тільки два томи. Завдяки титанічній роботі А. Шнайдерові вдалося зібрати величезний матеріал з давньої історії Галичини. У1874 р. його колекція становила 18 шаф з 1537 теками.

А. Шнайдер був одним із ініціаторів створення у Львові «Археологічного Товариства». Пропозицію про створення Товариства було внесено 30 листопада 1876 р., а остаточне рішення проголошено 17 лютого 1877 р. на засіданні Археологічної комісії у Кракові4. Членом Виділу Товариства обрано відомого українського історика і археолога сеньйора Ставропігійського інституту Ізидора Шараневича, а бібліотекарем - А. Шнайдера. Він став головним редактором і почав видавати єдиний тоді у Східній Галичині «Перегляд археологічний». Однак, ще напередодні утворення «Археологічного Товариства» у Львові, тут працювала Консерваторська Цісарсько-королівська служба, яка після реформи 1873 р. була зобов'язана, окрім всього іншого, також наглядати за збереженням «...предметів з доісторичних часів, а також речей стародавнього класичного мистецтва»5. У 1878 р., не маючи засобів на прожиття і надій на продовження видання «Енциклопедії», А. Шнайдер передав свій унікальний архів Академії Наук у Кракові. Туди було перевезено близько 2000 тек. Частина матеріалів, яку він зберіг у себе, потрапили до бібліотеки Осолінських і зараз зберігаються у відділі рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України.

Цінність зібраних А. Шнайдером матеріалів полягає в тому, що в частині з них, яка присвячена археології, є детальний опис і топографія пам'яток, що сьогодні вже повністю знищені або забудовані. Винахідливість А. Шнайдера в тому, що він для організації зібрання матеріалів розробив спеціальний питальник, і через гмінні ради та своїх знайомих розсилав його по селах з метою отримання вичерпних відомостей. Особливо А. Шнайдера приваблювало Галицьке Поділля, зокрема його придністровська частина. У А. Шнайдера інтерес до старожитностей цього району був віддавна. «Я ближче познайомився з місцевістю та її археологічними пам'ятками, - пише А. Шнайдер, - ще під час моєї поїздки до Чернівців через Тернопіль та Заліщики 1845 р. Тоді було виявлені багаті приватні колекції археологічних пам'яток у місцевих поміщиків, а також численні поховальні пагорби на полях... Оскільки за браком потрібних коштів я більше не сподівався потрапити сюди, то порадив у 1874 р. археологові А. Кіркору3, який перебував у Кракові, обстежити цей регіон. Дослідження, які провадив А. Кіркор на Борщівщині протягом багатьох років за розробленим мною планом, збагатили Краківський музей Цісарсько-королівської академії кількома сотнями цінних археологічних знахідок»6.

На сьогодні маємо детальні відомості про 65 пам'яток археології, виявлених чи обстежених А. Шнайдером на Борщівщині. Підсумком цієї багаторічної пошукової роботи стала велика й унікальна праця А. Шнайдера «Der Borszczower Bezirk in Galizien mit seinen prahistorichen und mittelalterlichen Altertumern. Eine im. J. 1878 und Ortung Stele zusammengefasste archaologische Studien»7, на яку вперше звернув увагу Я. Дашкевич8, а нещодавно фрагменти з неї були опубліковані І. Скочилясом і І. Думанською9. У цій праці А. Шнайдер пише, що «...завдяки сприятливим обставинам я використав п'ять місяців виключно для археологічних досліджень території Галичини... Ця місцевість колись була багата доісторичними пам'ятками. Більшість з них зруйновано внаслідок аграрного обробітку землі, а також свавілля та користолюбства, котре ще й тепер трапляється. Про це можна судити хоча б з того, що тут майже на кожному місці є по три-чотири, а то й більше місць поховань. У них виявлено багато уламків різноманітних посудин кам'яного і бронзового віку та інші старовинні речі»10. Дивує надзвичайна фаховість дослідника, а саме: першокласне орієнтування у ґрунтах, стратиграфії пам’яток, особливостях мегалітичних споруд і кам'яних божищ, опис інвентаря поховань та підйомного матеріалу з поля. Цікавими є згадки, що трапляються одразу в кількох місцях праці А. Шнайдера про якісь спеціалізовані «єврейські агентства» в Заліщиках та Чернівцях, які займалися збутом борщівських знахідок закордонним антикварам у Відень, Берлін і навіть Лондон».

Безцінними є свідчення А. Шнайдера про умови віднайдення славнозвісних Михалківських скарбів. На відміну від К. Гадачека6, який щойно через два десятиліття розпочав опитувати очевидців цієї події, А. Шнайдер того ж 1878 р. виїхав на місце і опитав усіх, хто міг бути причетним до відкриття Михалківського скарбу. Виявляється, що не увесь скарб потрапив до рук науковців, «...а через жадібність та нехтування його науковою вартістю скарб переважно потайки був викопаний із землі та проданий різним особам. Всього скарб мав понад 12 кг золота (донедавна ми, вслід за К. Гадачеком, вважали, що тільки 7,5 кг, і то - одразу обидва скарби - Б. К.). Більша половина скарбу потрапила до графа Дідушицького у Львові, а саме (далі йде детальний опис кожної знахідки - Б. К.). Багато речей придбано за посередництвом євреїв з Устя-Єпископського. Вони скуповували золоті речі у селян за мізерну платню і часто переправляли речі через російський кордон до Кам'янця-Подільського та Одеси. Ще й тепер у деяких жителів Михалкова, -пише А. Шнайдер, - можна побачити невідомі науці частини золотого скарбу. А уламки урн та частини кам'яного посуду є у моїй колекції»12.

Через скрутне матеріальне становище та інтриги А. Шнайдер впав у розпач і втратив інтерес до життя. 25 лютого 1880 р. пострілом з пістолета вчинив самогубство. Сьогодні більшість картотеки А. Шнайдера так і залишилась неопублікованою. До того ж, перебуває по обидва боки теперішнього кордону. Найкращим виявом заслуг А. Шнайдера перед нашим суспільством було б опублікування хоча б того, що стосується археології західноукраїнських земель. Цим ми повернемо нашій науці постать, яка (мабуть, тільки через нашу байдужість до надбання своїх попередників) до останнього часу перебувала у затінку.

________________

А) Адам Кіркор (1818-1886) - археолог, літератор. У 1871 р. працював у комісії археології та антропології при цісарсько-королівській Академії у Кракові.

Б) Карло Гадачек (1873-1914) - професор класичної археології і передісторії Львівського університету.

Список використаних джерел та літератури:

1. A. S. (Antoni Schneider - Б. К.) Badania і poszukiawania archeologiczne w Galicji w ostatnich latach // PA. - Lwow, 1876. - № 1. - S. 16.
2. Думанська І., Скочиляс І. Антоні Шнайдер як дослідник Борщівщини // Літопис Борщівщини. - Борщів, 1995. - Вип. 7.- С. 82.
3. Там само. - С. 82.
4. Posiedzenie Komisyi archeologicznej dnia 14 lipca // Rozprawy і sprawozdania Z posiedzeh wydzialu historyczno-filozoficznego Akademij UmiejQtnosci. - Krakow, 1876. - T. V. - № 16. - XIX.
5. Demetrykewicz W. Konserwatorstwo dla zabytkow archeologicznych. - Krakow, 1886. - S. 67.
6. Думанська І., Скочиляс І. Антоні Шнайдер як дослідник Борщівщини // Літопис Борщівщини. - Борщів, 1995. - Вип. 7. - С. 85-86.
7. ЛНБ НАН України, відділ рукописів. - Фонд Шнайдера. - On. V. - Спр. І. - Арк. 1-36 (оригінал, рукопис, мова німецька, 72 с.).
8. Дашкевич Я. Львівські «Теки» А. Шнайдера як історико-краєзнавче джерело // Архіви України. - К., 1965. - № 4. - С. 73-76.
9. Думанська І., Скочиляс І. Антоні Шнайдер як дослідник Борщівщини // Літопис Борщівщини. - Борщів, 1995. - Вип. 7. - С. 81-89.
10. Там само. - С. 86.
11. Там само. - С. 85.
12. Там само. - С. 98.

Л-ра: Богдан Крушельницький. Кілька слів до археології. – Львів, 2009.