23-01-2024 Мистецтво 1397

5 віршів Григорія Сковороди

5 віршів Григорія Сковороди

Вірші Григорія Сковороди – це ліричні та філософські твори, які глибоко зачіпають душу читача. Їхня краса полягає у гармонії між поетичною витонченістю та патріотичним звучанням, що торкаються тем природи, любові та сучасної української дійсності.

О спокою наш коханий

О спокою наш коханий! Де тебе знайти в наш час?
Ти усім нам прежаданий, врізнобіч розкинув нас.
За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,
Щоб могли тебе ті крила на чужій знайти землі.
За тобою марширують, палять, знищують міста,
Цілі роки бомбардують, а чи зможе хто дістать?
Щонайбільші там печалі, де велично-пишний дім,
А найменше в серці жалю у будиночку малім.
Невдоволені завжди ми — то печалей джерело!
Помислами повні злими — ось бунтарства де зело!
Потримаймо дух неситий! Годі мучити свій вік!
Не шукай край знаменитий! Будь звичайний чоловік.
Бо ж печаль ускрізь літає, по землі і по воді,
Швидше блискавок ширяє, знайде і в добрі, й біді.
Розбивай нуду неситу, будь в житті такий, як є,
Годі червам нас точити, треба знати вже своє.
Славні прикладом герої, та побиті на полях,
Хто живе в самім спокої, той стражда в старих літах.
Бог вділив усіх грунтами — це пропасти може теж.
Жереб мій із бідняками, але з мудрістю без меж.

De Libertate

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!

De Libertate — Про свободу (лат.).


Чистий можеш буть собою

Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Непорочність — ось тобі броня,
А невинність — крем’яна стіна.
Щит, меч і шолом — буде тобі бог.

Світе, світе безпорадний,
Вся надія — угорі,
Маєш сумнів — то нещадний
Вихор розмете на прі.
Непорочність — се Сігор, повір,
А невинність — ось небесний двір.
Там побувай і там почий.

Бомб се місто не боїться,
Ні підступності, ні стріл.
Хитрих мін не застрашиться,
Ні пожежі, ані стрільб.
Непорочність — ось де діамант,
А невинність — ось священний град.
Там побувай і там почий.

Ворога в сім граді люблять,
Їм віддружують тепло,
Силу для чужого гублять,-
І не відають про зло.
Де ж такий чудовий, пишний град?
Сам ти град, коли в душі є сад,
Святому духу храм і град.

Кто сердцем чист и душею,
Не нужна тому броня,
Не нужен и шлем на шею,
Не нужна ему война.
Непорочность — то его броня,
И невинность — алмазна стена,
Щит, меч и шлем ему сам бог.

О міре! Мір безсоветный!
Надежда твоя в царях!
Мниш, что сей брег безнаветный!
Вихрь развеет сей прах.
Непорочность — се тебе Сигор,
И невинность — вот небесный двор!
Там полещи и там почій!

Сей свят град бомб не боится,
Ни клеветничіих стрел,
И хитрых мин не страшится,
Всегда цел и не горел.
Непорочность есть то адамант,
И невинность есть святый то град.
Там полещи и там почій!

В сем граде и врагов люблят,
Добро воздая врагам.
Для других здравіе гублят,
Не только добры другам.
Где ж есть оный толь прекрасный град?
Сам ты град, з души вон выгнав яд,
Святому духу храм и град.


Щастя, а де ти живеш

Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися!
Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
Чи в небі ти пиво п’єш? Книжники, возвістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися.
Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
Не знайти й у вуглі — в іншім треба шукати.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Небо і місяць, земля й зорі всі — прощайте!
Гавань ви злобна моя — більше не чекайте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Я проминув небеса — ще як полетіти?
Був у найнижчих низах — ще що повідкрити?
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,
Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!
Ласощ його — се гортань, очі голубині,
Всеньке — любов і Харрань, руки кришталинні.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Перстом мене не торкай — так не впізнаєш,
Зовні мене не шукай — не відшукаєш.
0 щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!
Вище стихії і гір мене підіймає.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,
Гарний глагол твій живий чистить усі біди.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.
Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,
Не в Гергесенських полях — їхніх долинах — живеш.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.


Вже хмара пройшла. Райдуга в небі грає

Вже хмара пройшла. Райдуга в небі грає.
Нудьга пропливла. Цілий світ любо сяє.
І весело серцю на сю чисту погоду,
Коли світу злого стиха лютий подув.

Звабливий наш світ, та для мене — пучина,
Пітьма, хмари, лід, повна суму година.
Проте вже веселка мені ясно заграла,
І щира голубка мені мир здарувала.

Печале, прощай! Прощавай, зла утробо!
Вже кволості край, бо воскрес я із гроба.
Давидова воле! Для мене кефа, земля ти,
Веселка і світло, олива, верем'я й життя ти.

 

Знамениті цитати - афоризми Григорія Сковороди

«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».

«Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух».

«Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяйва — вiдхили лише вхiд у душу свою».

«Що дає основу? — Любов. Що творить? — Любов. Що зберігає? — Любов, любов. Що дає насолоду? — Любов, любов; вона початок і середина, і кінець, альфа і омега».

Чому нам подобаються вірші Григорія Сковороди

Вірші Григорія Сковороди - це вершина української класичної поезії. Вони зачіпають душу читача вже протягом кількох століть, адже у них висловлені вічні істини про життя, свободу, любов і природу. Сковорода був не тільки поетом, але й філософом. Його вірші - це не просто красиві слова, а й глибокі філософські роздуми про найважливіші питання буття.

У віршах Сковороди можна знайти теми, які актуальні сьогодні. Він розмірковує про сенс життя, про те, як знайти щастя і гармонію. Він вчить читача цінувати кожну хвилину життя, жити у гармонії з природою і бути вільним.

Вірші Сковороди написані в різних жанрах - від коротких ліричних віршів до великих філософських поем. Серед його творів є вірші про любов, життя, природу, свободу, а також патріотичні вірші.

  • Вірші про любов - це щирі і проникливі твори, які розповідають про найсвітліші почуття людини. У них поет оспівує любов як найвищу цінність у житті.
  • Вірші про життя  - це філософські твори, які розмірковують про сенс життя, про те, як знайти щастя і гармонію. У них поет вчить читача цінувати кожну хвилину життя і жити у гармонії з природою.
  • Вірші про природу - це поетичні твори, які прославляють красу природи. У них поет оспівує велич і силу природи, її життєдайну силу.
  • Патріотичні вірші - це проникливі твори, які виражають любов до України і її народу.

Читати також