Друга серія проєкту Повернення додому від Ukraїner
Чому українці повертаються додому - досліджує команда Ukraїner у спецпроєкті
Документалісти Ukraїner презентували другу серію проєкту «Повернення додому» про українців, які з початком повномасштабного вторгнення РФ повернулися з-за кордону, щоб волонтерити в Україні. Нагадаємо, що перша серія спецпроєкту була присвячена тим, хто вирішив повернутись в Україну, аби захищати свій дім зі зброєю в руках і долучитися до ЗСУ.
Ця серія розказує про співзасновницю громадської організації Razom for Ukraine і засновницю благодійного фонду Dignitas Любов Шипович, яка під час повномасштабної війни повернулася в Україну зі США, де керувала своєю IT-компанією DataOcean. Поки триває війна, волонтерка готова всіляко допомагати Батьківщині. Для неї Україна — це люди, а не певні території. Водночас каже, що за землі також треба боротися, тому що там живуть ті, хто чекає повернення додому, а в Росії одна мета — фізично знищити українську націю.
“Мені здається, що війна, звичайно, може припинитися при підписанні якихось там мирних угод, але не зникне наш ворог, якщо не зникне існування такої країни, як-от Російська Федерація. Поки ця імперія не розпадеться на національні держави, які зосередяться на своїй розбудові, до того часу нам доведеться захищатись, боротися з ворогом”, — наголошує Любов Шипович.
Інша історія про операційну директорку благодійного фонду “Пацієнти України” Марію Грішину, яка народилася в Запоріжжі. До повномасштабного вторгнення десять років жила і працювала у Сакартвело. А тепер допомагає військовослужбовцям і цивільному населенню.
“Те, що я вмію найкраще робити — це гуртувати людей, спрямовувати волонтерські двіжі, розбиратися в медицині. Це я роблю багато років. Я не могла не повернутися, — ділиться Марія Грішина. — Україна — це частина мене, між серцем і легенями, якийсь життєво важливий орган, просто частина мене”.
Героями стрічки також стали волонтери Лесь Якимчук і Олена Зенченко. Вони є засновники благодійної ініціативи UA First Aid, яка спеціалізується на тактичній медицині та високотехнологічному спорядженні. Обоє — випускники Києво-Могилянської академії, яких запросили навчатися і викладати в університеті Огайо. Вони отримували там знання протягом 9 місяців. Коли почалася війна, вирішили перервати магістерську програму і повернутися додому.
“Мені здається, що Україна — це не лише люди, які тебе оточують, і не лише територія, на якій ти знаходишся, і яку вважаєш своїм домом. Це певне місце сили величезної кількості предків, які боролися за свободу. І ця боротьба за свободу і внутрішня свобода, яка є всередині нас, для мене це і є Україна”, — каже волонтерка Олена.
