Монастир Босих Кармелітів у Бердичеві: велична фортеця віри та історії
Монастир Босих Кармелітів у Бердичеві, що більше нагадує фортецю, вражає своєю давністю та архітектурою. Мури монастиря-фортеці, які раніше оберігали гармати та постійний гарнізон, і досі вражають своєю міцністю та ефектним виглядом. Завдяки шанованій серед католиків іконі Бердичівської Божої Матері цей монастир залишається одним із найважливіших місць паломництва у католицькому світі. Місцеві мешканці, замість традиційних термінів "монастир" чи "кляштор", частіше про нього кажуть просто “крєпость”.
Історія заснування
Кармелітський монастир-фортецю заснував у 1627 році Януш Тишкевич - видатний політичний діяч Речі Посполитої, що обіймав різні посади, в тому числі мав повноваження воєводи київського. Бувши ревним католиком, Януш Тишкевич не скупився на щедрі пожертви монастирям та церквам.
Він брав участь у Цецорській битві - у 1620 році бився проти військ Османської імперії в Молдавії. Тоді поляки були повністю розбиті турками, а Януш Тишкевич потрапив у полон. Йому вдалося звільнитися. На згадку про благополучне повернення Тишкевич, тодішній власник Бердичева, заснував на березі річки Гнилоп'ять католицький монастир Ордену Босих Кармелітів. У 1630 році він повністю передав укріплений замок у володіння ордену для розміщення тут кляштора та монастирського господарства.
1634 року Бердичівські кармеліти заклали “дольний” (підземний) Маріїнський костьол, збудували торгівельні ряди, крамниці й інші господарські будівлі, розширили мури фортеці. Будівництво тривало вісім років. Урочисте відкриття монастиря та освячення нижнього костелу відбулось 22 липня 1642 р. На честь цієї знаменної події Януш Тишкевич подарував новому костелу старовинну ікону Пресвятої Діви Марії, яка здавна належала та шанувалася його родом.
Незабаром кляштор набуває значення великого економічного центру. У зв’язку з цим зростає м. Бердичів, залюднюється ремісниками та торговцями, до Бердичева тягнуться лави прочан.
Руйнація та відродження
За часів визвольної війни Богдана Хмельницького в 1648 році кляштор був захоплений козацькими військами та серйозно пошкоджений. Фортеця босих кармелітів, разом з військовими силами воєводи Тишкевича, намагалася чинити опір козакам, але в бою під Махнівкою польські сили було розбито вщент, а кляштор і маєтки Тишкевичів взято загонами Хмельницького, що прямував до Зборова. Кармеліти, тікаючи з Бердичева, вивезли до Львова образ Матері Божої, де ікона перебувала у Монастирі сестер кармеліток босих аж до року 1721.
Після багаторічного вигнання бердичівські кармеліти нарешті повернулися на свою землю в 1663 році та відновили храм. Але спадкоємці Тишкевича силою вигнали ченців із міста. У 1717 році за допомогою вищої судової інстанції - Люблінського Коронного трибуналу - кармеліти повернули собі право власності на монастир. Після 73-х річної відсутності в храм повернулася ікона Богоматері. Кармеліти особливу увагу приділяли відбудові фортеці. Старі мури відремонтували та значно розширили; за допомогою королівської влади фортецю озброїли міцною артилерією, встановили підсилений гарнізон, самій фортеці дали назву “фортеця найсвентшей Марії панни”. Фортеця стала значною військовою твердинею на Правобережжі.
З 1739 до 1754 року кармеліти збудували новий великий костьол над старим “дольним”. Не шкодуючи коштів на його будівництво, кармеліти запросили з Німеччини та Польщі відомих архітекторів Яна де Вітте та Григорія Тарновського. З далекої Італії було викликано славетного художника Веніаміно Фредеріче. Цей костел став справжнім витвором мистецтва. Його звели у стилі бароко, з великою центральною банею та двома бічними високими вежами. Особливо багато було прикрашено позолотою, ліпкою, різьбою та малюнками “al fresco” костьол зсередини, де барочну основу гармонійно поєднали зі стилем “рокайль”.
Папа Бенедикт XIV надсилав у 1754 році до Бердичівського костьолу прикрашені коштовними діамантами золоті корони на чудодійний образ і, зокрема, на захист від гайдамаків, реліквії від легендарних святих воїнів Федора та Юрія.
У 1755 році відбулася коронація ікони, на яку прибули магнати Любомирські, Потоцькі, Сангушки, Радзивіли, Слугоцькі, Хоєцькі, Воронічі та сотні інших воєвод, старост, каштелянів, маршалків тощо зі своїм коронним і надвірнім військом; прибули чернечі валки єзуїтів, базилян, домініканців, кармелітів та інших; прибуло 72 різних релігійних братства.
Осередок релігійного життя
Поступово Монастир Босих Кармелітів стає серцем релігійного життя Правобережжя, а також важливим культурним центром. Тут розміщувалася друкарня, видавалася величезна кількість книг, була бібліотека, де зберігалися древні рукописи й унікальні видання. При монастирі також діяла школа. Особливо зросло значення кляштору та Бердичева з 1765 року, коли фундацією короля Станіслава Августа Бердичеву було надано права влаштовувати десять річних великих ярмарків.
За підтримку польских повстань 1831 та 1863 років російський уряд мстив кляшторові цілим рядом репресій. У 1832 р. було закрито кармелітські школи, 1844 року заборонено друкарню, у 1866 році монастир Босих Кармелітів було закрито.
16 червня 1918 р. кармеліти знову повернули право власності на свій монастир. Вони керували парафією та були охоронцями кляштору до 1926 року. Після смерті останнього кармеліта – отця Терезія Болеслава Штобрина – комуністична влада взяла монастир у державну власність. У верхньому костелі було створено музей, а у нижньому – атеїстичний кінотеатр. У 1941 році, безпосередньо перед німецькою навалою на радянський союз, монастир постраждав від пожежі, в результаті якої, імовірно, була знищена головна святиня храму - ікона Божої Матері.
У 1991 році державні органи Житомира та Бердичева передали верхній та нижній костели монастиря релігійній католицькій громаді, яка розпочала відбудову власним коштом.
Головна святиня - Ікона Матері Божої Бердичівської
Монастир Босих Кармелітів - це не просто історична пам'ятка, а й живий духовний центр. Він є місцем паломництва до чудотворної ікони Бердичівської Божої Матері, яка здавна славиться своїми чудесами.
Ікона Матері Божої Бердичівської XVI ст. з незапам’ятних часів була власністю родини Тишкевичів та з великою пошаною зберігалася у замковій каплиці. 22 липня 1642 р. фундатор передав її кармелітам для новозбудованого костелу. Вміщена у головному вівтарі, вона уславилася численними чудами зцілення.
Ченці, поширюючи культ Матері Божої, оточували ікону великою пошаною. Ікону прикрашали золотими та срібними коштовностями, а також вишиваними окладами, що було виявом вдячності за отримані милості. Збережена від небезпек під час козацького повстання, тричі коронована, вона, більш імовірно, загинула у пожежі 1941 року.
Ікона Матері Божої належала до одного з різновидів типу Одигітрія. Це достовірна копія образа Матері Божої Сніжної, званої “salus populі romani”, з базиліки Санта Марія Маджоре у Римі. Ікона намальована олійними фарбами на полотні, закріпленому на кипарисовій дошці: “висотою у два локтя без двох пальців, шириною в 1 лікоть з одною чвертю”, чи близько 120 х 75 см, у формі прямокутника.
На доручення керівництва кармелітів художниця-живописець та реставраторка Божена Муха-Совінська з Кракова у 1991 році намалювала нову ікону, призначену для культу. Під час роботи вона зіткнуласяз численними труднощами: бракувало кольорових зображень ікони, щоби скласти уявлення про те, як вона виглядала; до того ж, на всіх чорно-білих зображеннях вона була закрита окладом. Художниця не дотримувалась оригіналу. Вона вдало (у власній інтерпретації) прикрасила образ композицією з ангелів, додала до нього Око Боже, що дивиться згори, а також вклала в руку Богородиці скапулярій — на знак особливого зв’язку з Орденом Босих Кармелітів.
Урочисте освячення нового образу Бердичівської Божої Матері відбулось у Польщі 9 червня 1997 року. Ікону освятив у краківському храмі святої Ядвіги особисто Папа Римський Іван-Павло II, а через рік її коронували у Бердичівському монастирі.
Сучасне життя
Сьогодні Монастир Босих Кармелітів - це діючий монастир та парафія. Тут проживають і служать ченці ордену Кармелітів Босих. На території монастиря в даний час діє Бердичівський історичний музей.
Монастир є популярним місцем паломництва і туризму. Щороку сюди приїжджають тисячі людей, щоб помолитися перед чудотворною іконою Бердичівської Божої Матері, познайомитися з багатою історією монастиря та надихнутися його величчю.
У 2015 р. на території монастиря відкрили ще один музей, присвячений морякові та класику англійської літератури Джозефу Конраду. Письменник народився у Бердичеві, а у монастирі кармелітів його охрестили.
