Кодацька фортеця: спогади про колишню славу та занепад
На території сучасного села Старі Кодаки, у десяти кілометрах нижче від сучасного міста Дніпро, на високому березі ще й досі збереглися залишки валів колись грізної Кодацької фортеці. Ця історична пам'ятка, що колись була однією з наймогутніших фортифікаційних споруд на Дніпрі, була побудована у 1635 році за наказом польського короля Владислава IV Вази як оборонне укріплення на кордоні із Запорозькою Січчю та степом. Для будівництва було запрошено відомого французького інженера Гійома де Боплана. Сьогодні тільки земляні вали нагадують про колишню велич фортеці Кодак, яка відіграла важливу роль у багатьох історичних подіях, включаючи Хмельниччину та руйнування Нової Січі.
Спорудження фортеці
За задумами польської адміністрації, Кодак мав перешкоджати переходам козаків із волості на Запорожжя, втечам селян на Січ, а також козацьким походам на море. Взагалі сподівалися за допомогою Кодака встановити контроль над Запорозькою Січчю, перерізати всі шляхи та переправи, що зв’язували її з Україною.
Місце для фортеці було обрано на правому високому березі Дніпра, поблизу Кодацького порога, тому й фортеця дістала назву Кодак. Нагляд за спорудженням фортеці вів коронний гетьман Станіслав Конецпольський, командувач польськими окупаційними військами в Україні. Будівельними роботами керував відомий французький інженер Гійом Левассер де Боплан. Дерево для будівництва фортеці доставляли з берегів Самари. На будівництві працювали селяни-кріпаки, полонені татари та козаки.
Фортеця у плані - це невелике чотирикутне укріплення з брамою та підйомним мостом через рів. Сторона кожного з земляних валів складала понад 100 метрів. Всередині фортеці була викопана глибока криниця, коло неї – кілька землянок для солдатів і хата для коменданта. А для зберігання провіанту, пороху й ув'язнення біглих кріпаків використовували льохи.
Будівництво було закінчено у липні 1635 року. Фортеця, як на той час, була збудована за останнім словом фортифікаційного мистецтва і вважалася неприступною.
Комендантом фортеці було призначено французького офіцера Жана Маріона, а комісаром - шляхтича Пшияловського. Залога Кодака складалася з німців-найманців — двох ескадронів драгунів.
Українські козаки цілком усвідомлювали ту загрозу, яка виникла з утвердженням панів на ближніх підступах до Запорожжя. Саме тому в ніч з 3 на 4 серпня 1635 року козаки, котрі повернулися з морського походу, під проводом козацького гетьмана Івана Сулими несподіваним штурмом захопили Кодак і повністю зруйнували. Коменданта Маріона і залогу фортеці знищили.
Відбудова та подальша доля фортеці
Після придушення повстання за наказом Конецпольського фортецю Кодак знову відбудували. Керував будівництвом інженер Фрідріх Гектант, який до того спорудив укріплення у Львові, Городищі, Хмельнику й інших містах.
Фортеця була збільшена майже втроє. Розміри її вражали: площа – 21 га, висота валу сягала 12 м, загальна довжина по периметру складала 1,6 км. У кожному куті фортеці були облаштовані бастіони, які "дивилися" на чотири сторони світу. Гарнізон Кодаку тепер міг не тільки оборонятися, але й атакувати – вести запеклий вогонь по місцевості (за повідомленням польського шляхтича Б. Машкевича, на високих валах було встановлено могутню артилерію). Перед заходом сонця ворота закривалися, міст через рів піднімався й у фортецю не пускали нікого, навіть у разі крайньої необхідності. Ночами на валах постійно знаходилися дозори на чолі з черговими офіцерами.
У трьох кілометрах від фортеці, на самому високому місці, було побудовано величезну сторожову вежу, з якої нібито все навкруги проглядалося на 50-60 кілометрів. Біля її підніжжя завжди знаходився кінний загін. Як тільки дозорець на вежі когось помічав, у погоню вирушало декілька вершників. Кінні патрулі також регулярно об’їжджали місцеві балки, де могли причаїтися козацькі ватаги і втікачі, які відправлялися на Січ.
У липні 1639 р. роботи були закінчені. На огляд відбудованої фортеці Конецпольський скликав реєстрову козацьку старшину і, хизуючись, запитав, що вони думають про цю грізну, могутню фортецю, яка тепер є дійсно неприступною. Присутній там Богдан Хмельницький, який був тоді чигиринським сотником, ніби ненароком зауважив латиною: «Manu facta — manu distruo», тобто «Рукою створено — рукою й руйнується».
Губернатором Кодака коронний гетьман Станіслав Конецпольський призначив шляхтича Яна Жолтовського, а комендантом — свого племінника Адама Конецпольського. Обидва вони вважалися досвідченими офіцерами, бо щойно повернулися з-за кордону, де багато років служили у військах Католицької Ліги і брали участь у Тридцятилітній війні 1618-1648 рр.
Форпост на південних кордонах України
Поляки володіли Кодаком до 1648 року. Після початку визвольної боротьби під проводом гетьмана Богдана Хмельницького фортеця опинилася у глибокому тилу козацьких військ. Для її захоплення гетьман відправив загін із трьох полків на чолі з ніжинським полковником Прокопом Шумейком, який змором примусив 1 жовтня 1648 р. гарнізон фортеці здатися на милість переможців. Після чого Кодацька фортеця стає важливим центром контролю судноплавства на Дніпрі.
До 1656 р. Кодацька фортеця була підпорядкована безпосередньо гетьманській канцелярії в Чигирині в особі генерального обозного, а з цього року почала числитися за Запорозькою Січчю. Крім залоги, у фортеці було встановлено берегову сторожу з «охотників» — козаків, котрі допомагали човнам проходити пороги.
До Кодака перевезли запорозьку похідну церкву св. Архістратига Михаїла. У 1659 р. Кіш — уряд Запорозької Січі — посилив як залогу, так і озброєння Кодацької фортеці. У володінні запорозького козацтва Кодак залишався до зруйнування Нової (Підпільненської) Січі в 1775 р.
У 60-х — 90-х роках XVII ст. Кодацька фортеця відігравала дуже важливу роль в обороні південних кордонів України від Туреччини та Кримського ханства. Тут були майже всі гетьмани України; певний час Кодак був столицею окремої паланки Війська Запорозького Низового. Варто підкреслити, що Кодак дав початок місту, яке сьогодні називається Дніпро.
Запорозький гарнізон Кодака підтримав гетьмана Івана Мазепу, котрий виступив проти царя на боці Карла ХII. У 1709 році за наказом Петра І царські війська на чолі з полковником Яковлєвим, ідучи руйнувати Чортомлицьку Січ, по дорозі раптово, без бою, оволоділи Кодаком, зруйнували і спалили фортецю. За умовами Прутського миру 1711 р. тут не повинно було бути фортеці. Відтоді Кодак втратив своє військове значення.
У передмісті Кодака з 1739 року почало відбудовуватися село Старий Кодак, а в 1775 році, після ліквідації Нової Січі, тут осіло чимало запорожців. Частина з них стали лоцманами на Дніпрі, і цей промисел існував аж до 1932 року, коли після будівництва Дніпрогесу річкові пороги пішли глибоко під воду.
1909 року в пам'ять про взяття в 1648 році Кодацької фортеці повстанським військом під керівництвом полковника Прокопа Шумейка, за ініціативи Дмитра Яворницького, на гроші Катеринославського губернського земства було встановлено пам’ятник із рожевого граніту, який підноситься вгору на найвищому місці фортечних валів біля селища Старі Кодаки.
У роки радянської влади пам'ятка не досліджувалася, тут діяв гранітний кар’єр, який знищив майже всю гору, на котрій колись стояв Кодак. Збереглося приблизно 10% території Кодака разом із частиною решток валів на його західному боці. Наприкінці 1980-х рр. на залишках фортеці було встановлено пам’ятний знак: «Пам’ятник історії республіканського значення фортеця Кодак. Знаходиться під охороною держави».
Сучасний стан видатної пам’ятки
Сьогодні від Кодацької фортеці залишилися лише земляні вали, які й досі вражають своїми розмірами. Це місце є пам'яткою історії та знаходиться під охороною держави. Незважаючи на протести істориків-спеціалістів, дніпровських краєзнавців, залишки видатної історичної та фортифікаційної пам’ятки і нині перебувають під загрозою остаточного знищення.
У зв'язку з величністю та історичним значенням Кодацької фортеці для обох народів, як українського, так і польського, виникає необхідність відновлення цього культурного об'єкту. Реконструкція фортеці відкриє нові можливості для розвитку туризму та культурного обміну між Україною та Польщею, а залучення польської сторони до цієї справи стане кроком до зміцнення дружніх відносин між країнами та сприятиме збереженню спільної культурної спадщини.
Незважаючи на занедбаність, Кодацька фортеця і досі приваблює туристів та істориків. Тут проводять козацькі фестивалі й інші заходи, які допомагають зберегти пам'ять про цю величну фортецю.
