Срібні свідки історії: монети Ніжинського скарбу часів княжої доби
У травні 1852 року під час оранки поля у передмісті Ніжина було знайдено скарб з монетами часів Київської Русі. Ця знахідка була глиняним глечиком, який містив близько 200 монет (переважно срібників Володимира Великого із зображенням тризуба, а також монети князів Ярослава Мудрого та Святополка Володимировича).
Унікальність цієї знахідки полягає в її історичній важливості - знайдені монети стали додатковим підтвердженням того, що в період панування Володимира Святославовича Київська Русь почала карбувати власні монети.
Історія знахідки
Наприкінці травня 1852 році син місцевого селянина Сергія Бóриса, котрий орав батьківське поле між передмістями Ніжина - Магерки та хутором Бобрик, знайшов у глиняному горщику приблизно 200 невеликих, почорнілих від часу кружечків. Коли виявилося, що це давні срібні монети, селянин відніс скарб волосному писарю. Останній, замість того щоб повідомити про знахідку, став продавати монети всім бажаючим. Монети так би й пропали, якби на них не звернув увагу професор Ніжинського ліцею Михайло Андрійович Тулов. Зібравши кілька монет, він відправив їх у Київ. У Ніжин зразу ж виїхав професор історії та збергіач мінц-кабінету Київського університету Яків Волошинський.
Вивчивши знахідку, він дійшов висновку, що монети - князівські срібники, виготовлені у Києві за князювання Володимира Великого (X століття) і Новгороді Великому за князювання Ярослава Мудрого (тобто до 1015 року). Слід нагадати, що понад половина з відомих нині 300 найдавніших руських монет, походить саме з Ніжинського (Магерського) скарбу.
Основним "збирачем" розпорошеного з вини ніжинського писаря скарбу став помічник попечителя Київського учбового округу М. Юзефович, який зібрав за різними оцінками від 120 до 140 монет. Частина монет перебувала в його колекції (близько 50 срібників), частину він розіслав до різних наукових установ російської імперії (до мінц-кабінету Імператорського університету Св. Володимира у Києві потрапила, наприклад, лише 31 монета з числа найбільш погано збережених) або подарував відомим на той час колекціонерам і можновладцям, у т. ч. членам монаршого дому Романових. 5 "ніжинських" срібників (по 1 кожного типу срібників ніжинського типу), зібраних М. Юзефовичем, київський генерал-губернатор Д. Бібіков подарував російському імператорові Миколі І 5 вересня 1852 року, коли той відвідав Київ.
Аналіз та порівняння різних типів срібників з Ніжинського скарбу
Монети скарбу мають свою унікальність у зображенні та конструкції. На одному боці – зображення Володимира Великого, а ліворуч від нього тризуб – князівський знак Рюриковичів. По колу напис "ВЛАДИМИРЪ НА СТОЛ?" або "ВЛАДИМИРЪ А СЕ ЕГО СРЕБРО". На звороті розміщене погрудне зображення Ісуса Христа. Пізніше на реверсі замість Ісуса Христа почали карбувати тризуб, виконаний плетінкою. Елементи легенди нагадували соліди візантійських імператорів. А от за вагою вони були ближче до арабських дирхемів, які до того мали розповсюдження у торгівлі.
На срібниках Святополка Окаянного та Ярослава Мудрого знак Рюриковичів мав інші форми. На них фігурував двозуб, лівий зуб якого завершено хрестом. В одному з варіантів між зубами розміщено ще й півмісяць.
На срібниках Ярослава на аверсі замість Христа зображено святого Георгія Змієборця - покровителя князя. Обабіч напис: «ОГЕ ОРГІО» (святий Георгій). На реверсі викарбовано особистий знак його батька, Володимира Святославовича, - тризуб із колом на вершині середнього стрижня. По периметру зроблені написи: «Ярославлє сребро» без слів «на столі» й «AMHN» (амінь) хрестоподібно між двома точковими обідками.
Ці особливості срібників свідчать не лише про розвинену економіку й активний торговельний обмін у часи Київської Русі, але й про важливе соціально-політичне значення монетного карбування. Зображення правителів на монетах не лише відображали їхній вищий статус, але й служили своєрідною "печаткою" автентичності та справжності грошей. Символіка князівських монет, зокрема тризуб, була широко відома як у Візантії, так і серед інших східних держав, що підкреслює важливість і вплив Київської Русі на регіональному та міжнародному рівні.
Типи срібників Володимира Великого
Варто зазначити, що існує чотири типи срібників Володимира на кшталт штемпелів. Перший тип срібників має на аверсі зображення князя Володимира Великого та тризуба, який є символом роду Рюриковичів. На реверсі можна побачити зображення Христа-Пантократора. Ці монети є найпершими і найбільш простими, з помітними помилками в написі, що свідчить про ранність їхнього виготовлення.
Другий тип срібників вже має новацію на реверсі - великий тризуб стає домінуючим елементом. А на аверсі можна побачити поясне зображення Володимира у кольчузі та з хрестом у руці. Ці монети вже більш досконалі технічно та мають менше помилок у написах.
Третій тип срібників можна вважати найбільш красивим і складним на вигляд. Тут князя зображено на троні, що втілює його високий статус. Ці монети мають найменше помилок у написах та виготовлені з великою ретельністю.
Четвертий тип срібників відрізняється своєю екзотикою - на аверсі князь сидить на низькому пуфі, що був характерним елементом для арабських країн. Ці монети також мають тризуб на реверсі.
Від давнини до сучасності: вплив Ніжинського скарбу на сучасне розуміння історії та нумізматики
Отже, Ніжинський скарб монет Київської Русі доводить не лише цінність історичної спадщини, але й дає унікальну можливість краще зрозуміти економіку, культуру та мистецтво того часу. Ця знахідка підтверджує факт монетного карбування на Русі в період панування Володимира Великого та Ярослава Мудрого, що раніше був предметом дискусій серед науковців. Видатний нумізмат Іван Спаський - сам ніжинець і великий патріот рідного краю - писав, що в нумізматичній науці визначився доніжинський та післяніжинський періоди.
Крім того, знахідка свідчить про важливість монетної системи та символіки для стабільності й авторитету правителів. Ніжинський скарб залишається важливим джерелом досліджень для наукового світу та пам'яткою минулих епох для майбутніх поколінь.
Наразі монети з Ніжинського скарбу зберігаються в Ермітажі, де є основою найбільшої у світі колекції срібників давньоруського часу; в Історичному музеї та Оружейній палаті у москві, а також у Київському історичному музеї.
