Меч гетьмана Петра Сагайдачного як символ козацької звитяги та визнання

Серед історичних артефактів і предметів культурної спадщини, пов'язаних з Україною, один із найвидатніших символів відваги та слави – меч Петра Конашевича-Сагайдачного – займає особливе місце. Він не лише відображає військові подвиги видатного полководця, але й став свідком важливих подій історії України та Речі Посполитої. Цей меч – не просто зброя, а уособлення козацької звитяги, оборони рідної землі від загарбників та визнання важливої ролі козацтва. Розглянемо його шлях від моменту вручення Владиславом IV Вазою до сучасних викликів та використання у символічних цілях.

Історія меча

Протягом багатьох століть інформація про місцезнаходження меча  видатного козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в Україні залишалася невідомою. І лише в наш час вдалося віднайти інформацію про зберігання цієї видатної зброї у Кракові. Саме тут, у Державній колекції мистецтв, під інвентарним номером 2059 і табличкою з назвою «Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького» зберігається знаменита зброя українського полководця.

За легендою, меч був подарований Петру Сагайдачному майбутнім польським королем Владиславом IV Вазою за перемогу над турками під Хотином у 1621 році. Така зброя вважалася найвищою військовою нагородою. Про те, що меч гетьману вручив Владислав IV Ваза, говорить лише вигравіюваний напис латиною на лезі. Жодних інших підтверджень цьому немає. 

У “Літописі Самійла Величка” є згадка, що після перемоги у битві під Хотином Сагайдачному піднесли коштовні подарунки, серед яких була пара дорогих коней, медальйон, нашийник, лікар та меч, а королевич Влдислав привітав гетьмана так, як вітали славетних лицарів.

Сам меч має ще давнішу історію, яка охоплює період у три століття. Ефес зброї датується XVI століттям, а лезо – XV, точніше 1426 роком. Про це свідчить напівзатертий напис, з якого можна зрозуміти, що меч був подарований польському королю Владиславу ІІ Ягайлу хелмською шляхтою з нагоди перемог над лицарями Тевтонського ордену. За іншою версією, меч належав катові і був привезений з Хрестового походу. А ось напис на зброю нанесли 1621 року.

Після смерті Сагайдачного меч якимось чином потрапив до Скарбу Коронного у Варшаві, а потім до королівської родини Вазів. Зараз цей артефакт зберігається у зброярні Вавельського королівського замку, що у Кракові, куди потрапив із колекції давнього роду Тарновських.

Особливості меча

Меч Сагайдачного виготовили зі сталі, золота та срібла. Його загальна довжина – 1165 мм, довжина клинка – 967 мм, ширина клинка при п’яті – 365 мм.

Такий меч не використовували у бою. Його сталевий клинок прикрашений латинським написом VLADISLAVS + Konasevicio Koszovio ad Chocimum contra Osmanum (“Владислав (у дар) Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа”), який виконано золотом. Руків’я меча оздоблене дорогоцінним камінням і прикрашене золотою та срібною насічками. Його прикрашають викарбувані алегоричні сцени Соломонового суду та бою античних воїнів. На грибовидній вершині руків'я є вставка із зображенням золотої та срібної насічки бюста бога війни Марса, прикрашена рослинно-геометричним орнаментом. А руків'я меча обплетене товстим срібним дротом.

Лезо героя: підтвердження відваги та слави у мечі Петра Конашевича-Сагайдачного

Дослідники зазначають, що роль козацького війська у Хотинській битві складно переоцінити. Саме вони відіграли ключову роль у перемозі Речі Посполитої. Кипчацька хроніка так засвідчила величезну роль козацтва під час війні 1621 року: «...Ці козаки кожного благословенного дня зустрічалися з невірними і давали їм битву, перемагали їх і не давали, щоб поляки були знищені; якщо не було б козаків, Бог один знає, поляки залишилися б переможені протягом 3-4 днів...».

Вручення Сагайдачному меча майбутнім королем Польщі (згідно з тогочасними звичаями) означало не що інше, як визнання високого суспільно-правового положення козацького гетьмана й очолюваного ним Війська Запорозького. Вручена зброя - як найголовніший лицарський символ - на довгі роки стала своєрідною охоронною грамотою для українського козацтва, яка посилювала дух і єдність у козацьких рядах протягом багатьох поколінь.

Сам гетьман у битві під Хотином отримав вогнепальне поранення руки. Помер у Києві в квітні 1622 року внаслідок ускладнення. Існує припущення, що хтось із багатих польських шляхтичів викупив меч і повернув до Речі Посполитої. Лише у 1996 році його віднайшов український історик Тарас Чухліб у сховищі Краківського музею князів Чарторийських.

Меч гетьмана: від королівського дару до сучасного значення

Меч Сагайдачного й досі має велике значення для України. Гетьман Петро Сагайдачний уславився своїми морськими походами та десантними операціями, тому цілком логічно, що від 2018 року його меч став одним із символів сучасної морської піхоти України. Тепер менша копія меча зображена на беретному знаку української морської піхоти.

У 2020 році ПЦУ канонізувала Петра Сагайдачного, а ім’я славетного козацького лідера носить флагман нашого флоту фрегат “Гетьман Сагайдачний” та Національна академія сухопутних військ, підкреслюючи важливість історичної спадщини та величі козацької доби.

У 2018 році була створена копія меча гетьмана, яка зберігалася на флагмані Військово-Морських сил Збройних сил України – фрегаті “Гетьман Сагайдачний”. Щоб корабель не дістався ворогу, у перші дні російсько-української війни його вивели з ладу в Миколаєві. 

Меч Петра Сагайдачного – це не просто артефакт минулого. Це уособлення козацької звитяги, єднання українців, історичної пам'яті, віри та духовності. Він слугує невичерпним джерелом натхнення та символом вічного прагнення українського народу до свободи і незалежності.