Спадщина Київської Русі: срібні монетні гривні

Історія гривні (як грошової одиниці) сягає більше тисячі років. Це одна з найдавніших грошових одиниць у Європі, назва якої походить від прикраси у вигляді обруча, який носили на шиї. Згадки про гривню можна знайти у "Повісті минулих літ" Нестора Літописця, що обумовлює її важливе значення в культурі й економіці того часу. Гривня часів Київської Русі - це не просто грошова одиниця, а й справжній артефакт, який несе у собі дух епохи, багату історію і свідчить про високий рівень розвитку економіки та ремесел на Русі.

Походження та значення гривні

Після припинення випуску златника і срібника, Київська Русь переживає період, відомий як «безмонетний». Саме тоді з’являються гривні — у вигляді великих «нерозмінних» злитків вагового срібла, або так звані монетні гривні.

Розглянемо саме слово «гривня». Воно миттєво привертає увагу до давньоруської прикраси у вигляді обруча, який носили на шиї. Звідси і її назва — гривна, бо надівали її «на загривок». Київські майстри-ювеліри здатні були створювати вражаючі «шийні гривни» із золота та срібла. І хоча гривна часто асоціюється із жіночою прикрасою, її також носили чоловіки, особливо князь і дружина — як символ влади. «Шийну гривну» знайдено як у похованнях, так і в скарбах разом з іншими прикрасами. Однак, чи існує прямий зв'язок між гривною як шийною прикрасою та «монетною гривнею», поки що залишається невизначеним.

Гривня була не лише розрахунковою одиницею, а й засобом накопичення. Саме гривнями розраховувались за борги та сплачували контрибуції, у них зберігалися скарби у княжих, боярських та церковних скарбницях. Так, наприклад, у 1144 році галицький князь Володимирко Володарович (1124—1153) був змушений виплатити київському князеві контрибуцію у розмірі 1400 гривен срібла, що становило від 230 до 280 кілограмів цього дорогоцінного металу. Пізніше, у 1146 році, князь Іван Берладник отримав 200 гривен срібла і 12 — золота як платню за службу від чернігівського князя Святослава. У повсякденному обігу монетні гривні, через свою значну вартість, не використовувалися.

У зведенні законів "Руська Правда", автором якого вважається Ярослав Мудрий, встановлено систему штрафів. Усі вони вказані у гривнях. Так, за вбивство належало сплатити від 40 до 80 гривень, за важкі тілесні ушкодження – до 20, а за крадіжку коня – 3 гривні.

Як виготовляли гривні?

Давньоруські гривни, незалежно від їхнього типу, виготовлялися шляхом відливання у відкритих формах. Їхня якість була тісно пов'язана з досконалим виготовленням самої форми. Від її виконання залежали довжина, ширина та висота зливка. Поверхня гривні має переважно шорохуватий, пористий вигляд та покрита раковинами (кавернами), що утворилися внаслідок випалювання домішків і шлаків. Якість срібла монетних гривен досить висока і коливається між 915 та 960-ю пробами.

Різновиди монетних гривень

Спочатку на Русі використовували два типи гривень: гривня срібна, тобто злиток срібла певної ваги, і «гривня кун» - рахункова, що складалася з певної кількості монет. З часом з'явилися різновиди гривень, як-от «київська», «новгородська», «чернігівська» та «волзька».

Найбільш рання — «київська» (шестикутної ромбової форми і вагою близько 163 г срібла). Більшість вчених вважають, що цей тип гривні з’явився в ХI ст. і є найстарішим. Ці гривні були в ужитку до монголо-татарської навали у ХIII ст. За свідченням фахівців, Київ у той час був одним із найбільших центрів зосередження монетних гривень: тут знайдено 1/3 від загальної кількості виявлених археологами давньоруських злитків, вага яких становить близько 130 кг.  

Цей злиток виявився достатньо зручним для проведення великих торговельних операцій. За десяткок гривень можна було придбати раба, тоді як кінь коштував приблизно 4-5 гривень. Таким чином, гривня стала стандартною одиницею виміру для срібла, сприяючи уніфікації ринкових відносин і полегшуючи торговельні операції. Її роль у фінансовій системі давньоруських земель стала значущою, відображаючи динаміку економіки та торгівлі у ті часи. Найчастіше у скарбах зустрічаються гривні «київського» зразка, рідше - «новгородського» та «чернігівського».

Велике значення в грошовому обігу Русі мали «новгородські» гривні, які з’явилися на північно-західних землях Київської Русі та згодом поширилися на території всієї держави. На відміну від «київських», «новгородські» гривні виливалися у вигляді срібних паличок вагою близько 204 г. Новгородська гривня проіснувала в обігу до XV сторіччя. Особливістю новгородських злитків є наявність на них накреслених імен або простих рисок, що виявилися діловими записами ливарників. 

Перехідною від «київської» до «новгородської» була «чернігівська» гривня, за формою близька до «київської», а за вагою — до «новгородської». «Чернігівська» гривня – це та ж сама київська, але в якої розплющені молотком кінці для того, щоб продемонструвати якість срібла. Це також було причиною того, що гривні «чернігівського» типу найчастіше ставали сировиною для ремісників-ювелірів. Середня вага цих зливків коливалася між 195,56 г і 196,74 г.

На території України були також виявлені «волзькі» гривні, що виготовлялися у формі човна з характерним жолобком зверху. Знайдені на берегах середньої та нижньої Волги, зливки мають вагу новгородської гривні, а їхня поява пов'язана з татаро-монгольським нашестям 1240-х років. Імовірно, збираючи данину на Русі, татари переплавляли срібло у такі форми зливків, які нагадували їм вже знайомі китайські (також у формі човників).

Також існували "галицько-волинські" гривні, які виготовлялися на території Галицько-Волинського князівства та, очевидно, Королівства Русі і задовольняли потреби місцевого ринку. Ці гривні мають цікавий вигляд – срібні палички десь з олівець довжиною, але товстіші, з палець. І при тому їх закручували у «баранки», можливо, для зручності носіння. Такий особливий дизайн може свідчити про культурні та ремісничі впливи того часу і відображає його унікальність.

Крім того, існують ще гривні, які нещодавно відкрили і ввели в наукових обіг. Це «литовська» гривня «ізрой» – злиток, який покритий мітками чи зарубками, у вигляді вузькобортного човника. Історики стверджують, що «литовська» гривня більше схожа не на «новгородську», а на скандинавські палочкоподібні злитки. Наявність відміток або глибоких зарубок дуже характерно для гривень цього типу. Поглиблення в металі зазвичай робили, щоб упевнитися, що всередині зливка таке ж срібло, як і на поверхні. 

Поширення гривень, так само як і їхнє зникнення, прямо пов’язане з історичними подіями. Економічна криза в Київській Русі, що почалася із другої половини ХIII ст. у зв’язку з монголо-татарською навалою, зачепила й гривню. Гривні поступово припиняють «ходити». «Київська» гривня зникла з ужитку ще раніше, на початку ХIII ст., «новгородська» — уже в ХV ст. 

Що ж до рубля, то він виник як альтернативна назва гривні, що випускалася у вигляді злитка срібла. Коли гривню рубали на шматки, то отримували рублі – рубану гривню.

Гривня Київської Русі: частина історичного та культурного спадку України

Срібні монетні зливки гривні часів Київської Русі не лише представляють собою матеріальну цінність, але й є невід'ємною частиною нашого історичного та культурного спадку. Вони відігравали ключову роль у грошовому обігу й економіці Русі, про що свідчить їхня велика кількість у знайдених скарбах, що нині зберігаються у музейних та приватних колекціях. Їхнє вивчення дає нам цінну інформацію про економічні, соціальні та культурні аспекти життя Київської Русі.

Сучасні дослідники продовжують вивчати ці артефакти, спрямовуючи свої зусилля на з'ясування різноманітних аспектів економіки, суспільства та культури того часу. Їхні роботи приводять до виявлення нових фактів та уточнень, що поглиблюють наше розуміння величі історичного минулого України.

Цінність і значення гривні як грошової одиниці сьогодні відображається навіть у логотипі Національного банку України, що свідчить про її вагомий внесок у формування сучасного обличчя країни.