Орина Ольніченко

Житнянка.

— Ось.

Левко побачив корзинку, загорнуту у тканину.

— Що це?

— Обід, — Марися пожала плечима, — Матінка наказала.

На полі було спекотно. Сонце ось-ось, мало встати над землею у зеніті.

— Йди звідси, поки тобі в голову не дало.

Дівчина байдуже оглядалася, у стороні побачила інших працівників, а на краю поля виднілося щось таємничо біле, примарне.

— Це що там?

— Марися, — ґатунку хлопець та підняв купу сіна, — Ще тут?

Змахнувши піт з обличчя дівчина попленталася назад. Коси прилипли до спини від чого вона постійно оглядалася назад. Вже біля дороги, її охопив страх. Вона озирнулася, вкотре за цю дорогу, і не побачила на полі ні душі.

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір читачів
up