Харчук Каріна. Конкурс драбблів
Ціна самообману
Ти пірнаєш у темряву, поглинаєшся печалем свого нутра. Простягаю в безодню руку і намагаюся витягнути тебе з цієї темряви. Схопивши твоє міцне зап’ятся, напружую всі свої м‘язи, які ось-ось почнуть рватися, щоб не віддати тебе апатії. Холодний піт разом із силами рікою стікає по моїй шкірі, та всі наші моменти пролітають у голові, заставляючи не здатися. Але це тільки ілюзія, насправді жодна частинка мого тіла не зробила абсолютно нічого. Мене скувало і я не знаю як це перебороти. Хвилину тому я жила тобою, а зараз дивлюся як ти потопаєш. Хочу кинути тобі рятувальний жилет, але водночас собі його надягаю.
