Анастасія Драгунова. Конкурс драбблів

Полотно

Підходжу до полотна і проводжу перший штрих. Яскраво-жовтий.

— У вашої доньки є хист, — каже низенький чоловік у жовтій краватці та підморгує маленькій заплаканій дівчинці.

Далі йде отруйно-зелений.

— А ти також картинами плануєш харчуватися? — жінка виходить з кімнати.

Молода дівчина проводжає обурливим поглядом її лаковані зелені туфлі.

На полотно лягає блакитний колір.

— Скільки? За таку красу це мало. — погляд блакитних очей змушує дівчину зашарітися.

Я наношу усі кольори, до яких тільки можу дотягнутися.

— Це твоя заслуга, — чоловік підіймає бокал, у якому віддзеркалюється галерея.

Чорним замальовую все полотно. Жоден колір не проглядається.

— Я більше не можу, — шепочу я.

Умови участі у конкурсі драбблів