Біографія Артюра Адамова
Артюр Адамов – французький прозаїк і драматург, один із головних представників театру абсурду – народився 23 серпня 1908 року в Кисловодську (на Північному Кавказі) в процвітаючій вірменській родині.
У 1912 разом з родиною переїхав до Німеччини, потім до Швейцарії. У 1924 продовжив навчання в Парижі, де зблизився з колом сюрреалістів, зокрема з Арто і Джакометті. Писав вірші, видавав сюрреалістичний журнал Discontinuité («Розрив»).
Далі Адамова спіткала низка трагічних подій. Його батько, програвши всі статки, у 1933 покінчив життя самогубством. У 1938 Адамов переживає нервовий зрив. Під час Другої світової війни він виступив проти прогітлерівського уряду Віші, у 1941 був заарештований і до кінця війни перебував у таборі в Аржелесі. Далі слідувала глибока депресія. Потрясіння тих років відображені в «Жахливому щоденнику» (1943) й автобіографічній повісті «Зізнання» (1946).
З 1947 Адамов звертається до драматургії, в більш ранніх п'єсах відчувається вплив Кафки та Стріндберґа. Авангардні твори Адамова дають початок театру абсурду. В цих п'єсах, що часто пройняті безвихіддю і крайнім песимізмом, руйнуються сюжет і композиція, знехтувані час і місце дії; кидається виклик здоровому глузду і поняттям норми. Персонажі, які позначались або літерами, або родовими іменами (Мати, Сестра), або професіями (Журналіст, Службовець), — смішні і безглузді, одночасно відштовхували і викликали співчуття. Згодом Адамов відходить від авангардизму, в творчості проявляється вплив Брехта, твори стають політизованими, далі у них змішуються політичне й особисте.
Твори Адамова ставили найкращі режисери тодішньої Франції – Жан Вілар, Роже Блен, Жан-Марі Сіро, Роже Планшон.
У збірці «Тут і зараз» (1964) відображені рух естетичних поглядів Адамова до реалізму, думки про новаторство Б. Брехта, Ш. О'Кейсі. Він говорив: «Я прагну, щоб театр перестав бути втечею від дійсності». У 1968 була написана автобіографічна книга спогадів «Людина і дитя».
З середини 1960-х Адамов почав вживати алкоголь і наркотики, кілька разів лікувався в психіатричних лікарнях.
15 березня 1970 року Артюр Адамов покінчив із собою, прийнявши смертельну дозу барбітуратів. Похований на кладовищі в Іврі-сюр-Сен (Валь-де-Марн, Франція).
Вибрані твори
П'єси:
«Пародія» / La Parodie (видана 1950).
«Вторгнення» / L'invasion (1950).
«Великий і малий маневр» / La Grande et la Petite Manouevre (1953).
«Всі проти всіх» / Tous contre tous (1953).
«Пінг-понг» / Le Ping Pong (1955).
«Паоло Паолі» / Paolo Paoli (1957).
«Весна сімдесят першого» / Le printemps 71 (1961).
«Політика відходів» / La Politique des restes (1962).
«Свята Європа» / La Sainte Europe (1966).
«Поміркований» / Monsieur le Modéré (1968).
«Off limits» (1968).
Проза:
«Зізнання» / L'Aveu (1946, повість).
«Тут і зараз» / Ici et Maintenant (1964, збірка роздумів).
«Людина і дитя» / L'Homme et l'enfant (1968, автобіографія).
Твори
Критика
- Принципи політичного театру Артюра Адамова (на прикладі п’єси «Паоло Паолі»)
- Своєрідність постепізму в драматургії Артюра Адамова (на прикладі п'єси «Паоло Паолі»)
Читати також
Поділитися