Біографія Сірано де Бержерака
Еркюль Савіньєн Сірано де Бержерак – французький письменник – народився 6 березня 1619 року в Парижі у збіднілій дворянській сім'ї.
Батько Бержерака був адвокатом. Майбутній письменник навчався у столичному колежі Бове, що входив до Паризького університету. У колежі він додав до свого справжнього прізвища Савіньєн «де Бержерак» і гасконська родина з цим прізвищем деякий час володіла маєтком його батька.
Закінчивши навчання (1637), Сірано мріяв прилучитися до великосвітського товариства, але натомість проводив час у тавернах у товаристві молодих поетів. Кілька разів юнак брав участь у дуелях. Будучи позбавленим фінансової підтримки батька, Бержерак вступив на військову службу, записавшись у королівську гвардію (1639-1641). Він був відважним солдатом (мав прізвисько «Демон хоробрості»), був кілька разів поранений, однак незалежний характер і гострий язик перешкодили йому здобути прихильність начальства, тому й кар'єри він не зробив.
Вийшовши у відставку і повернувшись у Париж, Бержерак знову зажив життям літературної богеми: намагався поліпшити свої справи карточного грою і здобув репутацію дуелянта, забіяки та скандаліста. Проте життя Бержерак водночас було сповнене заняттями філософією (він відвідував лекції філософа П. Гассенді), науками, напруженою літературною працею. У 1652 бідний, хворий і самотній поет знайшов собі заступника в особі герцога Д'Арпажона.
Бержерак помер 28 липня 1655 року в результаті нещасного випадку (з даху недобудованого будинку на нього впала балка).
Літературна діяльність Сірано де Бержерака
Літературна спадщина Сірано невелика. За життя Бержерак майже не вдавалося опублікувати своїх творів. З-поміж тих, що вийшли друком, здебільшого були поезії (сонети, рондо, бурлески), які друкувалися у збірках інших поетів.
Одним із перших значних творів Бержерака була комедія «Осміяний педант» («Lе Pedantjoue», 1646–1647), чи не перша французька «комедія звичаїв». У ній сатирично зображено тодішню французьку школу та її педагогів, зокрема під маскою «вченого дурня» з претензіями на вишукані салонні манери виведено директора колежу Бове – абата Гранже. Деякі сцени з цієї комедії запозичив для своїх «Витівок Скапена» Ж. Б. Мольєр.
Бержераку-драматургу належить також класицистична трагедія на давньоримську тему «Смерть Агріппіни» («La Mortd'Agrippine», 1653). Головний герой п'єси – бунтівний полководець і «солдат-філософ» Сеян, котрий очолює заколот проти імператора Тіберія. Написана у час Фронди, трагедія яскраво відобразила деспотизм Тіберія, вона сповнена різких випадів проти церкви та духівництва («жерців»).
Наприкінці 1640-х Бержерак взяв активну участь у русі Фронди. Як і інші письменники-фрондери, він писав «мазаринади» – дошкульні віршовані памфлети проти кардинала Мазаріні. Серед них – «Прогорілий державний міністр», «Безкорисливий газетяр», «Сучасна Сивілла», «Вірний радник», «Скарги трьох станів королеві-регентці». Щоправда, у 1651 Бержерак змінив своє ставлення до Мазаріні, пояснюючи його дії інтересами держави («Лист проти фрондерів»). До мазаринад примикають «Листи» («Les lettres») – памфлети, у яких Бержерак піддав осуду та критиці політичних діячів, лікарів, педантів, духовних осіб і письменників. 1654 року «Листи» разом із «Осміяним педантом» і «Смертю Агріппіни» увійшли в книжку Бержерака «Різні твори» («Les ouvres diverses»).
Посмертно, 1657 pоку, була видана головна книга Сірано – «Інший світ, або Держави та імперії Місяця» («L'autre Monde ou les Etats et les Empires de la Lune», 1647–1650). Це – утопічний роман, роман-подорож, один із перших науково-фантастичних романів у літературі. Серед його основних літературних джерел були «Утопія» Т. Мора, «Місто Сонця» Т. Кампанелли та «Людина на Місяці» Ф. Годвіна. Соціально-політичний лад Місячної держави, взаємини людей, їхні ідеали протилежні тим, що існують у Франції. Автор поєднує примхливу фантастику з науковими гіпотезами та відкриттями. Сатирично зображуючи мешканців Місяця, Бержерак критикує суспільні вади свого часу, засуджує війни, мріє про соціальну рівність людей.
У 1662 вийшло друком продовження «Держав Місяця» – незавершена книжка «Держави та імперії Сонця» («Les Etats et Empires du Soleil»). У ній Бержерак розповідає про земні біди та поневіряння, про ті жорстокі гоніння, яких він зазнав через свої передові погляди. З цієї країни невігласів, фанатиків, тюремників і шпигунів птахи несуть автора у фантастичні країни – держави Сонця: царство живих дерев, державу мудрих птахів, країну філософів.
Інтерес до постаті письменника відродився завдяки героїчній комедії Е. Ростана «Сірано де Бержерак» (1897), у якій образ Бержерака було романтизовано і навіть міфологізовано. Творчість Бержерака вплинула на подальший розвиток літератури – від «Мандрів Гуллівера» Д. Свіфта і «Мікромегаса» Вольтера до науково-фантастичного роману ХІХ-ХХ ст.
Твори
Критика
