Війна впливає на сприйняття мистецтва
Автор — Марго Пугаченко
Так геніальна виставка скульптури Адама Мияка, яка пройшла в галереї «Sztuki Rozruch» в Познані, що завжди викликає почуття захоплення і величі, тепер сприймається інакше. Професор творить на найвищому рівні з різних матеріалів: дерева, кераміці та металу. І завдяки гарній роботі куратора Tomasz Jędrzejewski, який використовував усі приміщення незвичайної галереї, вдалося занурити глядача у світ фантастичного мистецтва скульптури у найкращий спосіб.
Початок експозиції відкривається з бронзових голів, які нагадують останки античних скульптур, начебто запрошують глядача познайомитись із казками та легендами. Далі йдуть скульптури з нержавіючої сталі, які заворожують і нагадують інопланетних прибульців, що застигли начебто уві сні. Гра світла на гранят і відбиття глядачів у поверхні статуй стирають межі між реальністю та чарами. А далі йдуть дерев'яні скульптури, що нагадують ангелів з переливами божественного світла, також вражають своїм виглядом. І всі ці образи мали б повністю закружляти гостей у світі чудових образів, але все ж таки подальші скульптури виконані також геніально нагадували мені солдатів та біль війни.
Чіткі лінії вилиць, носа і губ і заплющені очі висловлювали для мене або позитивні образи українських солдатів або негативні зривні від болю та ворогів. До війни в Україні подібні образи і навіть зруйновані частини скульптур Пінзеля чи античні ніколи не викликали подібних образів та відчуттів. Хотілося спостерігати і занурюватися в лінії та вигини дерева чи металу. Але зараз ми бачимо сліди війни там, де вона навіть не передбачалася художником. Це викривлення сприйняття можливо змінює наші реакції і рефлексії.
Війна увійшла до наших душ, думки і навіть гучні звуки тепер надовго в нашій психіці сприймаються інакше. Україна та українці скалічені і фізично і морально та емоційно. Скільки ми лікуватимемося невідомо, але саме мистецтво і лікує душі та думки. Нам хочеться жити інакше, але життєві реалії не відпускають.
Так і ця експозиція на своєму закінченні привела нас у підземелля, що нагадує підземний храм, де лежать 3 золотисті метрові неймовірні голови. Відчуття таке, що ми у святилищі, де зберігаються голови богів-гігантів, яким немає до наших бід і проблем жодної справи. Відвідувачі ніби мурахи навколо них повзають, а вони геніально прекрасні, холодні і викликають трепет захоплення їхньою величчю. Їхні очі закриті і ніби погляд спрямований усередину себе і захоплюється тільки своєю персональною красою.
Жодне фото не передасть ні краси ні пластичності цих скульптур.
