Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Безжальна муза. Ч. 14
ЩАСТЯ, ЧИМ ЗАВИНИЛА?
Щастя!
Чому тебе мало?
Вельми не вистачає!
Чом тебе я чекала,
Але щастя не маю?
Чом заплакані очі
Просять та ти не чуєш?
Словам не віриш дівочим,
Мої сльози марнуєш!
Щастя,
Чим завинила?
Тим, що пристрастю гралась?
Тим, що над іншим коханням
Легковажно сміялась?
Я ж бо лиш веселилась!
Це було ненавмисно!
Знаю, що завинила,
І покаялась, звісно!
Щастя,
Може пробачиш?
Довго так сподіваюсь!
Я щодня і щоночі,
Думки перегортаю!
Щастя,
Дуже потрібне!
Я тобі допоможу:
Почекаю, я згідна,
Бо без тебе не зможу!
23.07.2024
ЖЕРТВА
Глибоко в душу
Запала краса!
Тягне до себе -
Не відпуска.
- Дай врятуватись,
Волю прошу!
Нащо тобі я?
Благаю, стогну!
- Я ненавмисно -
Природа така!
Маю скорити
Собі юнака!
Потрібні жертви -
Інакше ніяк.
Маєш мені
Підкорятися так,
Щоб в голові
Лиш про мене
Думки!
Мають страждати
Такі простаки!
Бо як не буде
Таких на яву -
Зникну і я,
Бо у тобі живу!
24.07.2024
КРАСИ НЕДОСТАТНЬО
Чому не розбудили,
Коли я робила дурниці?
Чому не зупинили,
Що діяти так не годиться?
Я думала подруги, друзі
Підкажуть, прояснять, зупинять!
Тепер у ваганнях, напрузі -
Не можу позбутись провини!
Що юність прекрасна і вічна,
Ніколи не сумнівалась!
Я буду вродлива довічно -
Хотілося, щоб так склалось!
Але краси недостатньо,
Щоб почуватись щасливою.
Де справжнє кохання дістати,
Щоб серце наснажило силою?
Воно промайнуло далеко,
Тепер таке недосяжне!
Чому, те що встріла так легко,
Красою утримати тяжче?
25.07.2024
ЯК ЗАХИСТИТИСЬ
Очі – озера,
Губи – пелюстки,
Зіроньки сяють
У косах-мотузках,
Погляд відвертий
Красою вражає:
Він обеззброює
Він пригортає!
Як захиститися
Від насолоди,
Від споглядання
Дівочої вроди?
Захист один -
Не дивитись, забути
Манливі плечі,
Привабливі груди
Ту емоційність,
Що громом вражає!
Це – лише мрії!
Краса не пускає!
27.07.2024
НЕБАГАТО
Я зустрів і втратив
Ніби небагато -
Пів життя із гаком
І красу зі смаком!
Ходжу, не шукаю,
Де забув - я знаю!
Уночі гукаю
Та не повертаю.
Мабуть втратив сили!
Може не любили,
Або не чекали,
За чужого мали!
Далі що – не знаю,
А буття минає!
Те, що гарно зветься,
Вже не повернеться!
27.07.2024
РОБИ
Це не про тебе -
Забудь!
Це не про смуток -
Не будь!
І не про радість -
Нема!
Якщо не літо -
Зима.
Це не про вітер -
Лети!
Так не досягнеш
Мети.
Щоб не хотіла -
Роби!
Хтось заважає -
Не спи.
Якщо не можеш -
Тікай!
Хочеш кричати -
Співай!
Як би не важко -
Терпи!
Якщо жадаєш -
Люби!
Якщо не любиш -
Не плач!
Якщо забула -
Пробач!
28.07.2024
ПРОКИДАЄМОСЬ
Прокидаємось!
Досить спати!
Вас чекають важливі справи!
Прокидаємось!
Годі лежати -
Час смакувати ранішню каву!
Піднімайтесь!
Час на роботу!
Хай запрацює заспане місто.
Піднімайтесь!
Вже не субота -
Треба пекти круасани із тіста.
Відкриваємо
Любі кав’ярні -
Допоможуть до купи зібратись.
Запускаємо
Посмішки гарні -
Не дамо цьому дню зіпсуватись!
Накладаємо
Фарби на настрій,
Щоб увесь день яскраво світити!
Усміхаємось
Рідному місту!
Поясни як тебе не любити!
29.07.2024
ДЕСЬ ТАМ
Де ти зараз?
Там де думок не має,
Тільки спостерігаєш,
Не можеш листа надіслати,
Не маєш змоги сказати?
Як ти зараз?
Серед зірок невідомих,
Серед світів загадкових,
Серед істот незнайомих,
Не маєш шляху додому?
Що з тобою?
Я б хотіла дізнатись,
Самій холодно спати!
Як мені недостатньо
Лише образ кохати!
Не зі мною,
Бо хотів захистити,
Ворогам не скоритись!
Що ще можу зробити?
Лише далі любити,
Я продовжую жити,
Моє серце з тобою!
30.07.2024
ЯКОСЬ СУМНО
Якось мені сумно -
Хочу закохатись!
Якби до якогось
Хлопця підібратись.
Щоб любив, як себе,
А може і більше!
Щоб дивився в небо
І складав би вірші!
Щоб тримавсь за серце,
Як зі мною поряд!
Щоб не думав навіть
Утекти на волю!
Щоб не міг від вроди
Моєї сховатись!
Якось мені сумно -
Хочу закохатись!
31.07.2024
ЯКЩО ТИ
Якщо ти шукаєш кохання,
Це я!
Хіба ти не бачиш?
Якщо відштовхнула навмання
Мене,
Чому ти не плачеш?
Чи шепіт довів до екстазу -
Мій голос!
Хіба ти не чуєш?
Чи ти назбирала образи -
Моя вдача.
Хіба ти не знаєш?
Невже розгубилась самотня
Без мене?
Хіба не покличеш?
Залишилась темна безодня -
Не разом!
Хіба не притиснеш?
Щоб серце знов заспівало
Від щастя!
Хіба ти не любиш?
Краса щоби знову заграла
Твоя -
Я знаю, що чуєш!
01.08.2024
ПОТРІБНО
Кохання вмирає останнім,
Коли вже несила терпіти,
Коли починає хворіти,
Коли сонце навіть не світить
Ні вдень, ні підвечір, ні зрання!
Тоді настає одкровення -
Всі сили збираються в жменю!
Не має емоцій, натхнення,
А хочеться йти поза очі,
Бо разом не може, не хоче!
Чекає – нове щось настане,
Щоб вийти з нервового стану!
Затягнуться завдані рани,
І знову є сила кохати!
Минуле не хоче згадати.
Вперед за любов’ю і щастям!
Не час за пройдешнім тужити!
На зло всім невдачам, напастям,
Із вірою: спробуєм - вдасться!
Потрібно не бідкатись – жити!
02.07.2024
БЕЗ НЬОГО
Нащо обманювать себе?
Ця гра давно не має змісту!
Нащо обманювать себе -
Без нього запустіло місто!
Ніхто не скаже про красу,
Яка без його слів тьмяніє!
Я не шукаю, не прошу -
В його поверненя не вірю!
Сама зробила, що змогла,
Щоб не побачити ніколи!
Своєю зверхністю давно
Себе загнала в глухе коло!
Тепер я в тиші і сама
Чекаю – пролунає пісня!
Мені здається, що дарма -
Без нього запустіло місто!
04.08.2024
КУЛІНАРІЯ
Тягуче, як нуга,
Солодке наче мед,
Прозоре як вода,
Чи масляне як спред,
Пекуче, як імбир,
Червоне, як гранат,
Додати еліксир,
Лимони та шпінат!
Воно як дух п’янкий,
Міцний неначе ром,
Долитий в чай пряний,
Або в коктейль з вином!
В гарячому вугіллі
На вигляд соковите,
Запечено в фолії -
На свіжому повітрі -
Кохання- всі смаки!
Від них мій розум мліє!
Така вона завжди,
Любов-кулінарія!
04.08.2024
ПОВЕРТАЙСЯ
Повертайся, любий!
Ти пішов, щоб не заважати,
Щоби щастя моє не злякати!
Я думала, що ти грубий,
Що серце твоє не любить!
Та я помилилась,
Кусала губи,
Сльозами залилась,
Бо не судилось
Без тебе світ цей сприйняти!
Я спробувала покохати,
Але як не хотілось -
Твої очі лиш снились,
Твої слова в серце запали!
Повертайся, любий!
Щоб не трапилось,
Я чекаю,
Якщо помилки забув би,
Щоб життя забарвилось!
Якщо час пробачить,
Повертайся, любий!
Моє серце плаче!
Не лякайся -
Я ніжною буду!
Не цурайся!
Повертайся!
05.08.2024
ВТРАЧАЮ
Мене все дістало -
Втомився:
Ця спека, тривоги і примхи!
Мені не цікаво -
Забився,
Бо шрами на серці і нирках.
Я вже не ціную -
Втрачаю
Цікаві розмови й незгоди!
Я ще не нотую -
Не знаю,
Коли заспокоїться врода!
Я вже не з тобою -
Ти знаєш.
Набридло чекати назустріч!
Не піду з журбою -
Лякає.
Я загубився десь узбіч!
Живи, як вважаєш!
Можливо,
Життя нічому не навчило!
А може чекаєш
Плаксиво
Того, кого справді любила?
06.08.2024
ЗАЛЕЖНІ
Сам серед стін і вікон,
Сам серед ночі і світла.
Сам, хоч навкруг мільйон,
Тиша заповнила підла!
Натовп навколо кипить,
Струмінь емоцій кидає!
Хоч моя сутність не спить,
Зовнішнє не помічає.
Рухаюсь в цьому желе
З настроїв і амбіцій.
Мене цікавить не це,
А нескінченна відстань!
Ми розлітаємось геть -
Напрямки протилежні.
Хоч пам’ятаємо ледь,
Насправді – дуже залежні!
07.08.2024
НЕ ТАК
Що мав сказати -
Не сказав!
Бажав кохати -
Не пізнав!
Хотів навчитися
Не зміг.
Зібрався бігати
І зліг.
Набрів на щастя
Та не там!
Краса заплутала -
Обман.
Нарешті вибрався,
Але
Розбите серце -
Не ціле!
Зібрав і склеїв
Та не так.
Мабуть невдало,
Бо простак.
Почув нечутне
І забув.
Хіба цей світ
Реальним був?
09.08.2024
Я ВТРАТИВ ВСЕ
Я втратив все!
Напевно, це не гроші -
Вони ніколи біля мене не тримались!
Вони для мене -
Непосильна ноша,
Лише для того, щоб бідацтво не спіткало.
Я втрати все!
І це, мабуть, не рідні -
Давно змирився, що вони вже не зі мною:
Уривки рідкісні,
Залишилися фото,
Ще миготять обриси тіню нечіткою.
Я втратив все!
Свої забуті мрії,
Які розбились об бажання бюрократів.
Та я не скиглю,
Навіть не посмію,
Бо головне в житті, що совість я не втратив.
Я втратив все!
Подарував кохання,
Лише собі його шматочки не залишив:
Не можу заважати,
Хоч зізнанням
Мені здається, щастя не наблизив!
Я втратив все!
Живу собі звичайно.
Не поспішаю, не шукаю сенсу в існуванні.
Та головне, що пам’ятаю -
Про свої бажання:
Залишились на них останні сподівання!
10.08.2024
МЕНІ ЗДАВАЛОСЬ
Не розумію,
Як я дихаю без тебе?
Як мої очі дивляться на місяць?
Мені здається,
Десь поділось небо -
Мені замало сірої блакиті!
Ти загубилась
Там - між терпкими губами,
Серед засмаглих
Складок твого тіла!
Ти заблукала
Так далеко поміж нами!
Не знаю, чи такого ти хотіла?
Хіба важливо
Що мене тепер немає?
Деінде
Поміж зорями блукаю!
Мені здавалось,
Що мене ти покохала.
Твоїх очей мені не вистачає!
10.08.2024
ДЕ, ЩО?
Ми на різних кінцях
Божевільного світу
Відсторонено граємо
Роль непритаманну!
Витрачаєм життя,
Загалом, непомітно.
Наперед невідомо,
Де щастя бажане!
Ми постійно блукаємо
У лабіринті
Своїх забобонів
Й сумнівних досягнень!
Нам здається - живемо
У справжньому світі,
Де є заборони
Нездійснених прагнень.
Постій, обернися!
Цей світ лиш примара,
Яка поглинає
Наші справжні бажання!
Якщо маєш довіру,
Що все це омана,
То мабуть зрозумієш
Де флірт, де кохання!
12.08.2024
НАЯВУ
Минуле розминулося з минулим,
Сьогоднішнє сьогодні лиш настало.
Майбутнє у майбутньому забуло,
Що завтрашнє колись минулим стане.
Забуте може стати незабутнім,
Якщо більш незабутнє не зустрінеш.
Може важливе неважливим бути,
Якщо його більш важливіше спинить.
Питання що неправда, що насправді,
Нам заважає в правді розібратись,
Бо іноді неправда ніби правда,
А правда змушена насправді заховатись.
У цьому хаосі гармонію згубили,
Хоча вона зовсім нікуди не дівалась!
Здавалося – ніколи не любили,
А відчуття- страшенно закохались!
Якщо таке чуття зненацька захопило,
То це минуле із сьогоднішнім зустрілось.
Колись ві сні воно майбутнім було,
Але раптово наяву здійснилось!
13.08.2024