У світовому прокаті йде "Дикий робот" - повнометражний мультфільм Кріса Сандерса. Автор тричі був номінований на "Оскар" ("Ліло і Стіч", "Сімейка Крудс", "Як приборкати дракона"), одна з центральних тем у його творчості - відносини тварин з людиною. У «Дикому роботі» він іде ще далі, позбавляючи сюжет всього людського, — з дикими звірами у мультфільмі дружить антропоморфний робот.
У «Дикому роботі», новому прокатному хіті студії DreamWorks Animation (Шрек, Мадагаскар, Кунг-фу панда) є сцена, в якій острів накриває снігова буря. Тварини та птахи всіх видів готуються померти від холоду. Але гостя із зовнішнього світу, універсальний робот-помічник ROZZUM-7134 (для друзів просто Роз), рятує та відігріває їх усіх у своїй оселі — просторій дерев'яній хатині. Так на острові встановлюється гармонія. Для багатьох звірів Роз буквально стає прийомною матір'ю.
Дивовижне і рідкісне почуття умиротворення, затишного материнського тепла, випромінює і сам мультфільм Кріса Сандерса, поставлений чудовою однойменною книгою Пітера Брауна. За це можна пробачити і сюжетну передбачуваність, і нестачу будь-яких новаторських амбіцій чи свіжих ідей у «Дикому роботі».
Перегукуючись із недавнім латвійським «Flow» (якщо у світі є справедливість, вони зустрінуться в анімаційній номінації на «Оскарах»), «Дикий робот» запрошує нас у катастрофічний світ, де не залишилося людей — лише тварини, до яких приєднується потрапивший в аварію штучний розум, що дивом вижив.
Спочатку ROZZUM-7134 обходить острів, безуспішно пропонуючи опосумам, скунсам, бобрам та видрам свої універсальні послуги. У відповідь вона отримує лише нищівний удар лосиними рогами та атаку розгніваної гризлі. Рятуючись від хижака, робот випадково знищує гусяче гніздо, але дивом рятує останнє яйце. З нього вилуплюється гусеня, перша прийомна дитина Роз. Головне утопічне припущення мультфільму — здатність залізяки розвинути свій емоційний інтелект, перетворивши закладений програмістами імператив турботи на натуральний материнський інстинкт. Невипадково робот (ось де не вистачає фемінітиву), озвучений Лупітою Ніонго, говорить жіночим голосом.
Тисячоліттями культура, намагаючись говорити про бога, використовувала зображення людини. Останні сто років творіння людей — робот — стає найкращим способом говорити про людяність.
Від «Метрополісу» (перший видатний кіноробот теж був жінкою) до «Термінатора» роботи допомагали вивчати потреби та можливості їхніх творців, які створили складні машини за своїм образом і подобою. "Дикий робот" вписується в цю традицію, обходячися практично зовсім без людей на екрані і таким чином доводячи до логічного краю ідеї апокаліптичного "ВОЛЛ-І".
Геніальний мультфільм Pixar, втім, лише один із багатьох попередників «Дикого робота». Автори нової картини надзвичайно підковані в історії екранних роботів і цитують на різний лад Карела Чапека — винахідника терміна «робот», Стенлі Кубріка з його демонічним HAL 9000 (за Роз прилітає корабель з нещадним монооком супервайзером), Хаяо Міядзакі з його Лапутою і диким роботом-садівником, Бреда Берда з його несамовитим Сталевим Гігантом і багато кого ще. Не дуже вишукана, але повна втішних дежавю гра «на впізнавання» з глядачем ніби страхує від надто дискомфортних сюжетних поворотів.
Зрозуміло, фільм має і власні переваги, включаючи оригінальних персонажів. Неможливо не закохатися в багатодітну матір-опосуміху Пінктейл (Кетрін О'Хара), хитрого винахідливого лиса-одинака Фінка (Педро Паскаль) або одержимого бобра-художника Паддлера (Мет Беррі), що задумав поодинці повалити величезне дерево. Марк Гемілл, який неодноразово озвучував анімацію, гарчить за гризлі Торна, а закадрова присутність актора відсилає до ще однієї казки про людяних роботів — мова про «Зоряні війни».
Безперечно, «Дикий робот» — зразок мейнстрімного Голлівуду з його виразним гумором, відкритою сентиментальністю, показовим гуманізмом та сімейними цінностями (до списку яких входить і прийомне батьківство, один із найважливіших лейтмотивів фільму).
Дивним чином цей набір очікувань не заважає режисерові Крісу Сандерсу бути справжнім автором із власними наскрізними темами та мотивами. Популярність йому приніс ексцентричний «Ліло і Стіч», славу закріпив «Як приборкати дракона», а нещодавно Сандерс дебютував в ігровому кіно «Поклик пращурів» за Джеком Лондоном. Таким чином, вся його творчість присвячена еволюції складних відносин між людиною та тваринами – дикими чи ручними. Сандерс ставить під питання звичні ієрархії, щоразу викриваючи самовпевненість людини, але оспівуючи розум та інтуїцію, терпимість та безкорисливість звіра.
"Дикий робот" остаточно руйнує традиційні схеми. Хазяїна як такої, тобто людини, сюжет не передбачає зовсім. Роз і її вихованець, що росте на очах гусеня Брайтбілл (Кіт Коннор), постійно змінюються місцями, втішаючи та виручаючи один одного. Мешканці острова поступово утворюють утопічну сім'ю, здатну з розумінням ставитися до слабкостей та потреб інших: ти майже забуваєш, що половина з них взагалі-то хижаки. Так із казки про механічних помічників і «братів наших менших» фільм Сандерса виростає в притчу про материнство, прийняття ближнього та виховання почуттів.
