Юлія Манойленко. За 28 днів весна, кохання…
Я в тобі, мов палкий бурелом,
Я в тобі, мов розпука і тиша.
Коси вкриє бентеги вельон,
Щоб пішла я страшним бойовищем.
Тут натягнута неба струна
І загиблі лежать побратими.
Я гукала тебе навісна,
Затуляла молитвою й крильми.
І у березні сніг проростав,
Де ступала нога моя боса.
Вкрились згагою рідні вуста,
Заясніла в очах сива просинь.
Німувала планета Земля
І Вселенна уся німувала.
Я тримала в руках журавля,
І з грудей витягала всі жала.
Вельон коси мої холодив,
І не знала вже: хто я і звідки?
Пташок в дзьобі живої води
Ніс повз осінь і зиму, і літо.
Він у березні нас наздогнав,
Він почув, як у відчаї кличу.
І сочилась на рани весна,
І ясніли твої небом вічі.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
