Толя Недоля. Мажор
Тож як не намагайся молодитись,
Роки беруть своє! -
Не треба так журитись,
Якщо запал ще є!
Аби насолодитися життям,
Яке нам шанси додаткові надає;
Аби не збитися з дороги, що обрав;
Аби не розгубити, те що мав;
Аби не накопичувати сором
За те, що міг дізнатись, а не знав!
Хіба не в цьому сенс для існування:
Відкрити невідомі таємниці;
Відчути те, що називається коханням,
До гарної чаклунки-чарівниці;
Залишити по собі добру пам’ять,
Щоб слід твій не роздмухало вітрами;
Наспівувати щоб, захоплено вустами,
Ті колискові, що з дитинства пам’ятаєш?
Мабуть це те, що нерозгублено роками,
І те, що залишило в серці шрами!
Мабуть це те, що не розбилося штормами
З часів, коли сказав я перше слова «Мама!»
Цей шлях ще називається життям,
Який буває довгим, чи коротким,
Але щоб не було -
Його завершити потрібно на мажорній ноті!
18.04.2025
