Микола Істин (Дідошак). З всепрекрасної поетичної матерії

З всепрекрасної поетичної матерії
розцвітають в душах сенсів нових містерії,
зростають міста філософські,
наступність її народжує оновлені цивілізації людословесні,
але ці вищі вишукані літературні структури всесвітніх ідеалів
потребують наших бойових чергувань на позиціях добра віддалених,
де війна розмовляє пострілами та вибухами
і я на цій грубій мові на чергуванні добовому
прагну захистити вищесказану тонку поетичну небосферу душі,
не даю розтоптати землі нашої вірші,
от тільки чи побачить нас з-за своїх книжкових стін
домосід-літературознавець,
тих поетів які могли розсувати гори літературними працями,
змінювати русла мови
й створювати нові явища Слова,
і зрештою вбиратися в однострої,
та брати до рук зброю,
для оборони не лише українства
але й ВсеЗемного вільного людства,
чи наречуть наші змісти зоряною поезією із сонячними загравами,
чи може впадемо від втоми в похмурих казармах,
або згаснемо для цього світу
маловідомими воїнами світла…