Поділитися:
Мара Кейр

Філіс влетіла в будинок, волосся розлетілося в різні боки. Пакети, затиснені в долонях, вона навіть не помітила. Серце калатало — паніка, спека.

Сходи пробігла стрибками. У вітальню — ривком. І відразу — роздратування.

— Ти серйозно?..

В кутку, забившись у смужку тіні, сидів він. Решта кімнати залита світлом, як розтоплене золото. Вона повільно видихнула, зустрілася з його поглядом.

Злякані очі, руки, притиснуті до грудей, ікла жують губу — драматична статуетка страждання.

— Я був на волосинці, — прошепотів він. — Гобелен зсунувся… Штора відкрилася… Сонце! Я ледь не згорів! Філіс, ти — моє спасіння.

Вона мовчки зашторила вікно. Темрява повернулася.

— У тебе було дві хвилини, щоб дійти й смикнути цю кляту штору.

— Це не доведено. І мене скував жах, — знизав плечима він і поліз у пакети на столі, шарудячи, як кіт.

— Я втекла з роботи, Боб.

— Бартоломео! І вони тобі платять копійки.

— Ці «копійки» оплачують твою комуналку.

Він витягнув коробочку, понюхав.

— Як ти взагалі вижив?

— Переконав монахів, що я янгол. Вони мене навіть мили. З благоговінням.

Вона скривилася. Він засміявся:

— Чого не зробиш заради вічного життя.

Філіс опустилася на стілець, потерла стомлено лоба.

— Няньчитися з тобою вічність… іноді здається, що це гірше, ніж безсмертя.

Він замовк, поглянув на неї.

— Ти ж залишишся?

Вона не відповіла. Просто потяглася й прибрала з його волосся маленького павучка.

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

Читати також


up