Загоруй Олеся. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

      22 червня …Україна.

      На годиннику була лише п’ята година ранку. Усю ніч бойовики обстрілювали позицію українських військових. Молоді змучені чоловіки відновлювали сили: хтось – пив каву, інші – просто мовчали, задумавшись про своє. Серед них був молодий хлопець, Сергій Козак. Він  спостерігав за тим, як швидко світає, а його думки були поруч з коханою дружиною. Хлопець радів, що ворожі постріли стихли. Але було у нього дивне передчуття, якась тривога на серці.

       Відпочивши дві години, бійці отримали наказ про нову військову операцію. Сергій перед справою зателефонував батькам і запевнив, що живий, здоровий. Хіба ж він міг передбачити страхіття, яке чекало на нього?

      Усе було швидко, завдання «зверху» виконано. Задоволені результатом, солдати поверталися назад. Раптом постріли… Головний удар прийняв на себе екіпаж першого БТР, в якому був старший сержант Сергій Козак із вісьмома десантниками. Велася запекла боротьба. Один снаряд влучив між колесом та верхньою частиною броні. Водій отримав легке поранення, зачепило й Сергія. Спершу він не зрозумів, що поранений. Те, що ліва нога відірвана нижче коліна і висить на клаптику шкіри, він помітив лише тоді, коли нагнувся перезарядити автомат. Ногу Сергієві перев’язав джгутом поранений водій.  Бій тривав. Невдовзі прибула підмога і нападники відступили. Сергій взяв рюкзак, з якого діставав боєприпаси, і засунув туди свою ногу. З неї стирчали розірвані закривавлені судини. Моторошне видовище…

          Сергій змирився з думкою, що залишиться безногим калікою. Головне – живий. Його переправили до Харківського шпиталю. Після огляду лікарів першим рішенням було ампутувати ногу. Саме в той час серед лікарів був молодий і талановитий хірург Ігор Гангал. Він помітив, що на відірваному шкіряному клаптику залишилася одна з трьох артерій… Бог змилувався над бійцем.  У лікаря було 2 хвилини, щоб почати діяти. Він терміново скликав команду фахівців, які прооперували Сергія.

          Солдат опритомнів і побачив цілу перебинтовану ногу. «Що це?» –  не вірив своїм очам Сергій. «Твоя нога», –  почув він у відповідь.